Туризм на Харківщині.
Бібліографічний путівник [2008]
Природно-рекреаційні ресурси та історико-культурний потенціал регіону
Розвиток туризму в Харківському регіоні
Туризм, як чинник матеріального і духовного розвитку, є найважливішою комунікабельною і високорентабельною сферою соціальної діяльності суспільства. Сучасний туризм є одним із найбільш перспективних напрямів економічного розвитку України, окремих місцевостей. Туризм стає ефективним засобом формування ринкового господарювання, надходження чималих коштів до державного та місцевих бюджетів. Туристична галузь має взаємний зв'язок з багатьма сферами народного господарства, насамперед: побутове, готельне, торговельне обслуговування, транспорт, будівництво, виробництво товарів широкого вжитку, медицина, освіта, спорт, культура.
Туризм – це подорожі у вільний час, що поєднують пізнання й оздоровлення, це – активна форма раціонального відпочинку, поновлення сил людини. Туризм – це клімат, водні простори, лісопарки, лугопарки, курорти, санаторії, готелі, мотелі, бази, кемпінги, будинки мисливців, рибалок, дитячі, молодіжні оздоровчі табори, табори праці й відпочинку, будинки творчості, пам'ятки природи, історії та культури, архітектури та містобудування, музеї, театри та ін. Тобто туристична галузь передбачає формування рекреаційних територій, наявність рекреаційних ресурсів: природних, соціально-економічних, історико-культурних.
Харківська область має вагомі передумови, щоб увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні регіонів України, Європи. Харківщина має вигідне геополітичне розташування, комфортні мікрокліматичні умови, різноманітний ландшафт, унікальну флору і фауну, історико-культурну, архітектурну спадщину, розвинуту мережу транспортного сполучення, достатні людські, матеріальні, у т. ч. природно-оздоровчі ресурси. Слобожанщина – це край з гостинним населенням, де зберігаються і шануються національні традиції. Харківський регіон має великий потенціал щодо розвитку різноманітних видів туризму: пізнавального (екскурсійного), оздоровчо-пізнавального, ділового, спортивного, аматорського (мисливського, рибальського), зеленого, екологічного, релігійного, клубного та ін. [1-37].
Сьогодні про можливості внутрішнього туризму Харківщини недостатньо поширена інформація на внутрішніх і зовнішніх ринках. Існує нагальна потреба у всебічному інформаційно-рекламному забезпеченні громадськості України та зарубіжжя про розвиток існуючих та перспективних напрямків туристичної галузі у Харківському регіоні, насамперед у сфері туристично-екскурсійних, санаторно-курортних, спортивно-оздоровчих послуг. Одним із засобів оприлюднення матеріалів про туристичну Харківщину є їх бібліографічне опрацювання. У даній оглядовій статті дана спроба охарактеризувати зібраний масив інформації, вміщений у бібліографічному покажчику про рекреаційні природні, пізнавальні, спортивні, оздоровчо-лікувальні, культурно-історичні ресурси Харківської області в цілому, окремих її місцевостей [38-118].
Важливим потенціалом для туристичної діяльності є природні рекреаційні ресурси (природно-заповідний фонд, ліси, зелені зони міст та приміських територій, водні ресурси). Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Харківської області має унікальні цінні природні територіальні комплекси, є складовою національної мережі ПЗФ України і включає 220 територій та об'єктів загальною площею 53 тисячі гектарів, що становить близько 2 % від загальної площі нашого регіону [119-329]. ПЗФ має велике значення для пізнання, формування екологічного світогляду людей, бережливого ставлення до природи. До об'єктів ПЗФ Харківської області віднесені: національний природний парк “Гомільшанські ліси”, регіональні ландшафтні парки “Великобурлуцький степ”, “Печенізьке поле” та “Ізюмська лука”; заказники загальнодержавного (Бурлуцький, Катеринівський загальнозоологічні, Вовчанський ботанічний) та місцевого значення, заповідні урочища, пам'ятки природи (у т. ч. Гора Крем'янець, Сад ім. Т.Г.Шевченка), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Литвинівка, Краснокутський, Наталіївський, Старомерчинський, Шарівський парки), дендрологічні парки (у т. ч. дендрологічний парк загальнодержавного значення Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва), ботанічні сади (у т. ч. Ботанічний сад загальнодержавного значення Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна), Харківський зоологічний парк загальнодержавного значення.
Національний природний парк (НПП) “Гомільшанські ліси” (утворено у 2004 р., площа 14314,8 га, територія Зміївського, Первомайського районів) має так званий “кліматичний курорт”, тобто зону для відпочинку, проведення різноманітних екотурів [142-154]. У цьому парку, на території Зміївського району, на початку 2000-х років було відкрито першу на Харківщині екологічну стежку для туристів. В “Гомільшанських лісах”, унікальній екосистемі, ростуть понад 800 видів рослин, у т. ч. реліктові дуби віком 350-750 років. Експертами ЮНЕСКО встановлено, що тут росте 1000-літній велетенський дуб. На поверхні р. Сіверського Дінця, яка протікає через НПП, можна побачити одну із найдавніших рослин України – водну папороть (сальвінію плаваючу), а також рідкісні жовті глечики, біле латаття. Ядром парку є ландшафтний заказник “Гомільшанська лісова дача”, на території якої пам'ятки історії періоду бронзової ери – Київської Русі.
Неповторні територіальні комплекси Харківщини – це Дворічанський та Слобожанський природні парки, які в недалекій перспективі будуть віднесені до НПП України [135-160]. У Дворічанському парку (площею 3 тис. га) знаходяться ендеміки (рослини і тварини, яких більше нема у світі). У цій місцевості, де знаходяться крейдяні відкладення, зростають 400 видів фауни, у т. ч. 44 рідкісних рослин. Цікавий комплекс комах – понад 150 видів. 4 вида тварин занесені до міжнародних Червоних книг, 16 видів – у Червону книгу України. У Дворічанському парку заплановані рекреаційні зони відпочинку дворічанців та гостей району.
З 2006 р. екологами проводяться роботи щодо створення третього НПП – Слобожанського, територія якого охопить Богодухівський і Краснокутський райони.
Мальовничу природу Харківщини прикрашають регіональні ландшафтні парки (РЛП) – природоохоронні рекреаційні установи, які забезпечують умови для організованого відпочинку. У 2000 р. створено РЛП “Великобурлуцький степ” (площа 2042,6 га) [161-163]. Генеральною схемою України передбачена організація рекреаційних зон у цьому парку, насамперед у межах басейну р. Сіверський Донець. РЛП “Печенізьке поле” (створений у 1999 р., площа 4997,6 га) є недоторканим українським степом з його унікальним різнотрав'ям, рідкісними представниками фауни, які занесені до Червоної та Зеленої книг [164-181]. У парку – 124 види пернатих. Гордість РЛП – доісторичний птах – дрохва. Ландшафтний парк бере участь в європейській програмі по збереженню цього виду птахів. На берегах р. Гнилушки, яка протікає на території “Печенізького поля”, відкрито кілька джерел; у балці – прекрасні озера з островами.
На берегах р. Сіверського Дінця, на південь від с. Левківки Балаклійського району, розташований ландшафтний парк “Ізюмська лука” (створений у 2003 р., площа 2560 га) [182-185]. Неосяжні простори “Луки” (довжина 80 км) добре видно з гори Крем'янець. На незайманій території НЛП ростуть сосняки віком 30-100 років, різнотрав'я. На прогалинах бору росте північна рослина – кладонія оленяча (оленячий мох). У парку мешкають бабаки, кабани, ласки, горностаї, білки, орли-могильники, сірі гуси, чайки та ін.
70 % (150 об'єктів) ПЗФ Харківщини складають заказники: ландшафтні, гідрологічні, лісові, ботанічні, ентомологічні, загальногеологічні, загальнозоологічні, орнітологічні [186-208]. Оскільки вони виконують функцію збереження і відтворення природних комплексів, ці достатньо екологічно чисті зони можуть стати прикладом бережливого відношення відвідувачів-екскурсантів до природи. На Харківщині є 3 заказника загальнодержавного значення: Бурлуцький, Катеринівський та Вовчанський. Бурлуцький заказник (створений у 1977 р., площа 326 га), розташований на ділянці від смт Великий Бурлук до с. Катеринівки. Далі, від с. Катеринівки до с. Рогозянки знаходиться Катеринівський заказник. На території цих загальнозоологічних заказників представлені степові, лучні та водно-болотні фауністичні комплекси. Тут мешкають рідкісні види хребетних та безхребетних тварин: реліктовий бабак, сліпак звичайний, тушканчик великий, тхір степовий, лунь польова та ін.
До унікальних еталонів природи краю віднесено заповідні урочища [209-211]. Серед них найбільш відомі: Божкове (Великобурлуцький район), Миколаївські насадження (Чугуївський район), Тюндик (Балаклійський район).
Природними об'єктами туризму є пам'ятки природи [212-237]. До складу комплексної пам'ятки природи “Гора Крем'янець” входять гора Крем'янець (висота 177,3 м) та дендропарк [212-216]. На околиці м. Ізюму піднімається гора Крем'янець (Кремень) – геологічна пам'ятка природи. Вона являє собою відслонення верхнєкрейдистих та юрських порід з численними останками, конкреціями кремнію, фосфору, які мають чималу наукову та пізнавальну цінність. На горі поширені лійки карстові, степова рослинність (типчак, ковила, ефенда та ін.). Одночасно гора – це цікава пам'ятка історії. Дев'ять кам'яних баб скіфського та половецького періодів, які знаходяться на горі Кам'янець, безмовно зберігають людські таємниці на протязі багатьох віків. У дендропарку, створеному у 1965 р. біля підніжжя гори Крем'янець, ростуть понад 200 видів екзотичних рослин, батьківщина яких Америка, Китай, Японія, Середня Азія, Сибір, Далекий Схід, Балкани. Дерева та кущі, різноманітні в окрасі листя, розміром та формою представляють живописні композиції у різні пори року. Для відвідувачів парку є спеціальні оглядові території, місця відпочинку.
Один із найстаріших парків Харкова – сад ім. Т.Г.Шевченка (заснований у 1805 р.) віднесено до ботанічної пам'ятки природи місцевого значення [217-233]. Це улюблене місце відпочинку харків'ян, яке зачаровує своєю ландшафтною архітектурою. Парк сплановано так, що радіальні алеї сходяться до пам'ятника Т.Г.Шевченка. Від монументу каштанова алея веде до Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Є липова і черешнева алеї. Сад прикрашають красиві сходи з водним каскадом, фонтани, квітники, газони, сріблясті ялинки, туї. Близько 100 видів і типів дерев та чагарників ростуть в саду (сосна кримська, дуб червоний (північний), софора японська, кизил, айва та ін.). На території саду знаходиться зоопарк, кіноконцертний зал “Україна”.
Харківщина по праву вважається колискою степового лісорозведення, створення визначних та неповторних зразків паркового будівництва, які мають чимале пізнавальне, естетичне значення. Серед унікальних, маловідомих парків – пам'яток садово-паркового мистецтва (ППСПМ) є Краснокутський дендрологічний парк, що знаходиться від Харкова на відстані 100 км [238-254]. Завдяки цьому парку-розсаднику на вулицях міст країни з'явилися біла акація та канадська тополя. Краснокутський парк – один із цікавих зразків садово-паркової архітектури ХVІІІ–ХІХ ст. У різні пори року екскурсантів приваблюють тінисті доріжки, могутні вікові дерева, загадковість старовинних печер. Парк (площа 14 га) розплановано у балці на підвищенні, яке круто спадає у долину р. Мерло. Дендропарк було закладено в останньому двадцятиріччі ХVІІІ ст. Офіційною датою заснування дендрарію вважається 1809 р. У цьому році предводитель дворянства Іван Назарович Каразін повернувся із Європи, де закупив чимало насіння, саджанців, черешків. Вперше в Україні він провів копітку роботу з акліматизації цінних декоративних рослин. В парку росте 350 видів і форм деревних та чагарникових порід, у т. ч. 140-річна ялиця Лоуа, ялиця Фразера, ялина сербська, колюча, канадська, східна. Крім мальовничих доріжок у парку – ставки, альтанки і перголі, повиті декоративним виноградом.
За 20 км від м. Богодухова розкинувся на схилах балки, яка прилягає до р. Мерчика, Шарівський парк (площа 40 га) – ППСПМ початку ХІХ ст. [280-295]. Композиційним центром парку є двоповерховий палац, побудований на пагорбі. Цінність замку – це його художнє оформлення 26-ти кімнат, 3-х залів, парадного під'їзду. Біля палацу частина парку спланована у регулярному стилі. Площадку з фонтаном та квітниками оточують вікові ялинки, обрамляє невисока біла балюстрада. Своєрідний ландшафт парку створено за допомогою терас. У Шарівському парку – алеї вікових пірамідальних дубів, липова алея. Паркові доріжки і численні стежки ведуть до ставків. У парку зростає понад 20-ти дубів – велетнів віком від 200-500 років, а також 600-річний дуб.
У с. Володимирівці Краснокутського району знаходиться ППСПМ – Наталіївський парк [258-272]. Палац, побудований у 1884 р., складає єдиний ансамбль з парком. У парку росте близько 100 видів і форм дерев та чагарників. Переважають соснові насадження. Є посадки дуба болотного, червоного; окремі дуби черешчаті ростуть уже 400 років. Серед колекції вічнозелених екзотів – сосна веймутова, кримська, трьоххвойна, ялиця сибірська, однобарвна, ялина колюча срібляста, різні види липи, клена, каштани, береза, берест. У парку – численні галявини, доріжки, алеї, які щільно оточені чагарниками. Композицію паркового комплексу доповнюють будівлі колишньої садиби, водонапірна башта, в'їзна арка головних воріт Наталіївки.
Старомерчинський парк – один із старіших парків в Україні, був закладений на базі природної діброви у першій чверті ХVІІІ ст. [273-279]. Центром пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є архітектурний комплекс (палац, церква, службові флігелі) побудований у 1775–1776 рр. Парк ландшафтного типу (площа 69 га) розташувався за палацом, на схилах балки, біля підніжжя якого тече р. Мерчик, утворюючи широке озеро. Серед вікових посадок дубів, тополій, сосен та ялин видно ставки.
Дендропарк “Литвинівка”, розташований на відстані 8-ми км від м. Валок, біля с. Литвинівки – ППСПМ загальнодержавного значення [255-257]. Створення парку пов'язано з іменем видатного біолога М.І.Вавілова. Сьогодні у ньому ростуть близько 200 видів дерев та чагарників. Здалека помітні кущі обліпихи, камищі, барбарису, кизилу, бундуку канадського. Дивовижні за своїм видом, забарвленням та квітками катальпа, темнокора береза даурська, рокитник золотий дощ, ялини, ялівцева ягода, софора японська та ін. Велику ділянку займають посадки горіхів грецького, сірого, чорного, маньчжурського.
Серед природних ресурсів, які мають наукове, рекреаційно-пізнавальне значення, є дендрологічні парки Харківського аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, Українського науково-дослідного інституту лісового господарства (УкрНДІЛГ), парк “Дружба” [296-300].
Дивовижний лісопарковий ландшафт знаходиться на території Харківського національного аграрного університету у селищі Рогані. Засновано дендрарій загальнодержавного значення у 1972 р. Відвідувачі парку можуть ознайомитися з 895-ма видами дерев та кущів, серед яких 80 % становить екзотика. У дендропарку є розарій, розсадник рідких рослин, декоративний ставок, колекційні ділянки різновиду сосен та дубів. Під відкритим небом створено стабільний фітоценоз “Дуброва” – зразок місцевої флори.
На околиці Харкова розташований дендропарк УкрНДІЛГ. Протягом 1947–1977 рр. було висаджено 253 видів (понад 30 тисяч) рослин. Парк розділено на дві частини. У лісовій посадці – сосна кримська і звичайна, різні дуби, бундук канадський, ялівець віргінський, горіх ведмежий та ін. У другій частині дендрарію – ландшафтний парк з алеями, квітниками, поодинокими посадками декоративних рослин. На головній алеї знаходиться альтанка, від неї відходять алеї сосни кримської і каштанової. Багатство парку складають калина канадська, софора японська, берека, сумах пухнастий, айва та ін.
Дендропарк “Дружба” (заснований у 2000 р. площа 51,5 га) – улюблене місце відпочинку мешканців та гостей Лозівського району.
Ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна загальнодержавного значення (створений у 1804 р., площа 47 га) проводить велику роботу з популяризації ботанічних знань: проводить екскурсії, надає консультаційну допомогу садоводам-аматорам та ін. [301-310]. У Ботанічному саду налічується понад 6 тис. рослин з усіх куточків світу. В оранжереях саду понад 280 видів рослин, у т. ч. фінікова і кокосова пальми, папайя, фейхоа, кавове дерево, банан, вейгела квітуча, азалія, форзиція, різної форми туї, мигдаль, ялина колюча. У Ботанічному саду створені різні ботаніко-географічні зони: Сибір, Далекій Схід, Європа, Північна Америка, Японія і Китай, Середня Азія, Європа, Середземномор'я.
У грудні 2007 р. ПЗФ Харківщини поповнився ще одним ботанічним садом “Кулиничі”, який розташувався на території площею 13,25 га [311].
Щороку понад одного мільйона людей відвідують Харківський зоопарк (організований у 1895 р.). На території зоопарку (площа 22 га) знаходиться 300 видів риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців з усього світу [312-332]. Як правило, знайомство з тваринним світом розпочинається біля кліток з бурими ведмедями. Для білих ведмедів збудовані басейни. Поряд розташовані вольєри з вовками, шакалами, лисицями. Сусідами є двоє слонів, бегемот. Широко представлена родина кошачих. Багатий зоопарк на різні види мавп. У центрі парку розташована будівля оригінальної архітектури, на другому поверсі якої знаходиться колекція екзотичних риб Африки, Азії, Південної Америки, а також риби місцевих водоймищ.
Зоопарки, зоокуточки, як об'єкти природознавчих екскурсій, відкриті для відвідувачів на територіях “Кінного заводу – 124” (Лозівський район), Харківської зооветакадемії (смт Мала Данилівка, Дергачівський район). У зоопарку при кінзаводі утримуються олені, бізони, косулі, кулани, поні, вівці романівської породи, кози заокеанської породи, різноманітні птахи. Особливий інтерес для туристів представляють коні, яких розводять на Лозівщині: орловські рисисті, новоолександрівські возовики, українські верхові. За кількістю та якістю поголів'я племінних коней цей завод – один із найкращих в Україні.
Чимале рекреаційно-оздоровче значення мають лісові насадження, парки і сквери Харківщини, де ростуть понад 1000 видів і форм дерев та чагарників [333-373]. Ліси займають близько 12 % території Харківського регіону. Найбільші лісові масиви розташовані вздовж берегів р. Сіверського Дінця та її основних протоків, а також у долині р. Мерло. На узбережжі р. Сіверського Дінця, від с. Задонецьке до с. Коробові Хутори – відома курортна зона, так звана “Харківська Швейцарія”. Живописні берега покриті багатою рослинністю. Навколо розкинулися ліси хвойні, листяні. У Коробовому та Таранівському лісництві ростуть черещаті дуби віком 140 років. Є велетень-дуб, якому близько чотирьох століть. Заплавні ліси поширені головним чином на узбережжі р. Сіверського Дінця, Осколу, Уди, Мжи, у басейні р. Мерло (Мерли). У межах Харківського району на сухих ділянках борової тераси домінують соснові, дубово-соснові ліси. Лісові масиви різних районів Харківщини мають неповторні рекреаційно-оздоровчі зони. Багатий тваринний світ лісів (насамперед у Зміївському, Балаклійському, Вовчанському, Ізюмському районів) – це не тільки їх окраса, але й об'єкт мисливського туризму.
Унікальним природним багатством Харкова, окремих населених пунктів краю є парки і сквери [358-373]. Найбільшим лісовим парком України, зоною відпочинку харків'ян вважається Лісопарк, закладений у 1928 р. Він розташований на підступах Харкова з північної та північно-західної сторін, простягається вздовж Бєлгородського шосе і підступає до масиву Павлове поле та берегів р. Харків. Лісопарк – це здебільшого природний мішаний ліс (дуби, клени, тополі), площа якого становить понад 2 тис. га. Пам'ятками природи є два дуби-велетні віком понад 500 років. У південній частині парку прокладені алеї, доріжки, розбиті квітники, знаходиться Меморіальний комплекс Слави.
Центральному парку культури і відпочинку ім. О.М.Горького понад 100 років. Унікальність парку створюють контрастні групові посадки дерев. Світла береза росте поряд із смарагдово-зеленою модриною. Групу сріблястих кленів відтіняють темно-зелені дуби. Величність парку надають ялини і сосни, живописні каштанові та липові алеї. На території парку – дитяча залізниця “Мала Південна”, канатна дорога для прогулянок. Улюбленими місцями відпочинку є також парк ім В.В.Маяковського (закладений у 1930-ті рр.), парк ім. Артема (заснований у 1934 р.), парки 1970-тих років: Молодіжний, Юність, Перемоги, а також численні сквери.
У Харківській області 56 водосховищ, 2538 ставків, 584 озера, 131 річка – улюблені місця відпочинку жителів та гостей Слобожанщини [374-414]. Живописна водна артерія – ріка Сіверський Донець (басейн р. Дон) протікає через всю Харківщину довжиною 370 км. Другою за величиною є р. Оскіл – протока Сіверського Дінця. Прикрасою цих річок є Печенізьке і Червонооскільське водосховища. Печенізьке водосховище (довжина 70 км, ширина в окремих місцях – 3 км) має чудові пляжі, курортні зони, велику кількість баз, будинків відпочинку, яхт-клуби. Червонооскільське – одно із найбільших водосховищ Слобожанщини, збудовано у 1956 р. на р. Оскіл. У межах водосховищ зосереджена найбільша кількість туристичних баз відпочинку, спортивно-оздоровчі табори. Басейни річок краю багаті різновидами риб (сом, щука, судак, жерех, в'язь, плотва, лящ, короп, карась, лин та ін.). По рікам можна здійснювати подорожі на човнах, байдарках. Для любителів ловлі риби спінінгом та поплавком велику популярність мають р. Сіверський Донець, Печенізьке, Червонооскільське водосховища. Численні озера та ставки – місця відпочинку, риболовного туризму. В Зміївському районі, біля Коробових Хуторів знаходяться одне із найбільших озер Харківщини – Лиман (ширина 3- 3,5 км, довжина 9 км), лісове озеро Борове. У цих місцях купаються, вудять рибу, збирають ягоди, гриби. Тут розташовані мисливські угіддя. Одним із кращих ставків для ловлі риби є “Молочний” (с. Радгоспне, Харківський район), в якому водяться коропи лускатий, дзеркальний, японський, синій, угорський, альбінос, карасі, білий амур, лин, в'юн, судак, окунь та ін. Багаті водними ресурсами не тільки східні і центральні райони Харківщини. На берегах 55-ти річок, 13-ти озер (у т. ч. Лиман, Кругле), декількох десятків ставків Зачепилівського району створені прекрасні місця відпочинку.
Оздоровчо-лікувальному виду туризму приділяється особлива увага не тільки в санаторіях, клініках та салонах. У зеленій зоні Харківського регіону розташувалися оздоровчі бази відпочинку, дитячі, молодіжні спортивно-оздоровчі табори, палаткові містечка, спеціалізовані здравниці [415-449]. У краї чимало дивовижно красивих природних куточків для відпочинку. У с. Коробови Хутори , на берегах Сіверського Дінця розташовані спортивно-туристичні бази, будинок відпочинку “Коробів Хутір”, казкове містечко і лабіринти для дітей. На високому березі Сіверського Дінця, знаходиться санаторій “Ялинка” (Зміївський район), який славиться лікувально-столовою водою “ 1500” типу “Миргородська” і “Єсентуки- 4”. Недалеко від санаторію – рекреаційні Біле та Чорничне озера, штучні водоймища.
Із різних міст і сіл України приїздять до будинку відпочинку “Північний Донець”, розташований біля селища Есхар Чугуївського району. У соснових лісах Вовчанського району є будинок відпочинку “Верхнє-Писарівський”. Поблизу Харкова, у смт Пісочині – санаторій “Роща” і спеціалізована здравниця “Рай-Оленівка” – це “райські” куточки Слобожанщини. У цих місцях – неповторний ландшафт, листяні і соснові насадження, парк, фруктовий сад. У водоймищах водиться чимало риби, раки, черепахи. Мінеральна вода “Рай-Оленівка” схожа за складом води “Березівська” і трускавецької води “Нафтуся”. Санаторій “Роща” оточує парк, де ростуть близько 24 тис. дерев та кущів. Центральна алея парку веде до ставка. У санаторії лікують серцево-судинні хвороби. Мінеральна вода, яка є на території здравниці, близька за складом води “Березівська”. У Харківському районі, на околиці м. Люботину, на березі лісового озера, знаходиться будинок відпочинку “Медик”, а поблизу смт Васищево – туристична база.
Бальнеологічний, питний та грязьовий кліматичний курорт “Березівські мінеральні води” (с. Березівське, Дергачівський район) широко відомий в Україні і зарубіжжі як лікувально-оздоровчий заклад. Головний метод оздоровлення людей – мінеральна вода “Березівська”, у складі якої підвищена кількість заліза. Проводяться спеціальні кліматотерапії: аеротерапія, гемотерапія. У парку здравниці ростуть вікові дуби, липи, берези, тополі, горобина.
Серед хвойних і мішаних лісів на околицях м. Балаклії розташувалися санаторій-профілакторій “Факел”, база відпочинку “Перлина”, дитячий оздоровчий табір “Олімп”. На Богодухівщині у колишній дворянській садибі працює з 1925 р. Шаровський санаторій – спеціалізована здравниця.
На Куп'янщині, на березі Чевонооскільського водосховища створено сприятливі умови для літнього відпочинку. Тут діють туристичні бази, працюють дитячий оздоровчий центр “Сосновий”, оздоровчий центр “Прометей”, база відпочинку мисливців і рибалок, база відпочинку “Мрія”. Зони рекреації є на берегах ставків у с. Гусинці, Нечволодівці, Петропавлівці, Кіндрашівці. На березі р. Орель, у сосновому лісі, біля с. Великі Бучки (Сахновщинський район) – чудова зона відпочинку. Тут розташований дитячий оздоровчий табір.
“Альпійська долина” – перший в Харківському регіоні (Зміївський район) гірськолижний центр із системою штучного засніження схилів. Траси довжиною до 400 метрів дуже схожі на карпатські. Сезон в “Альпійській долині” відкривається для туристів навіть при відсутності природного снігу. Катання продовжується до початку квітня.
Пізнавальне, історико-патріотичне, виховне значення мають туристичні екскурсії по неповторним історичним, пам'ятним місцям Харківщини [463-571]. Про глибокі стародавні корені краю свідчать археологічні знахідки [650-729]. На території області збереглися пам'ятки сарматської культури (могильні кургани) в південних районах, пам'ятки ранньослов'янської культури (Зміївський, Краснокутський райони). Пам'яткою раннього середньовіччя є Салтівська культура. Більша територія Харківщини у Х–ХІІІ ст. знаходилася під владою Хазарського каганату. В історико-археологічному музеї-заповіднику “Верхній Салтів”, який розташований поблизу с. Верхній Салтів Вовчанського району, представлені археологічні знахідки: останки городища з кам'яною цитаделлю, широкий поділ та посад, чотири катакомбних могильника. Вехнєсалтівське городище є однією з відомих світових пам'яток і входить до Національного реєстру історичних пам'яток України. Матеріали цього музею є базою вивчення нашого регіону, розвитку ранньосередньовічного суспільства народів Євразії. Відвідувачам музею-заповідника пропонуються екскурсії: некрополь (VІІІ–Х ст.), місце колишнього Салтівського городища, старовинне капище біля с. Верхня Писарівка, скіфське підкурганне поховання “Коб'якова могила”, останки кам'яного рудника, де видобували камінь для будівництва Салтівської цитаделі, місця, які описані у стародавній пам'ятці писемності “Слово о полку Игореве” (поле Кончакове, річка Каяла, місце городища, де знаходився у полоні князь Ігор, “Озеро Всеволода”).
З кінця ХІ ст. невелике місто Донець, яке засновано на базі Роменського городища у Карачівці, стає форпостом у боротьбі з тюрками-печенігами. Місто Донець було першим пунктом, куди прибув новгород-сіверський князь Ігор Святославович після втечі з половецького полону в 1185 р. Ця унікальна пам'ятка світового рівня, внесена до Національного реєстру історичних пам'яток України. На думку археологів, Донецьке городище поступово переросло у Харківське, що дало початок сучасному Харкову.
Згідно “Повести временних лет” на околиці Ізюму руські князі на чолі з Володимиром Мономахом, ходили проти половців до “Дону” (Сіверського Дінцю), розгромили ворога на річці Сальниці (сучасна назва Річка). Біля цієї річки 9 травня 1185 р. зупинилося військо Ігоря Святославовича.
Група нерухомих пам'яток Харківщини пов'язана з історією українського козацтва ХVІІ–ХVІІІ ст. На р. Коломак, поблизу смт Коломак у 1687 р. відбулася козацька Рада, на якій отримав гетьманську булаву І.Мазепа. Представляють інтерес такі пам'ятки як міста-центри козацьких полків та сотень: Харків, Ізюм, Валки, Коломак, Люботин, Липці, Балаклія та ін.
Ізюмська оборонна лінія як воєнно-інженерний комплекс була споруджена у 1680 р. на території сучасної Харківської та Бєлгородської областей. Залишки фортеці нагадують про історію заселення, охорону земель краю від татаро-турецьких загарбників.
Місто Ізюм може служити відправним пунктом мандрів вздовж Української укріпленої лінії – пам'ятки воєнно-інженерного мистецтва першої половини ХVІІІ ст. Довжина лінії складала понад 285 км. На території краю залишилися останки 12-ти земляних фортець: Петровська (Балаклійський район), Тамбовська (Барвінківський район), Михайлівська, Олексіївська, Єфремівська (Первомайський район), Парасковіївська (Кегичівський район), Орловська (Нововодолазький район), Іванівська, Більовська (Красноградський район), Козловська, Федорівська (Зачепилівський район).
В містах і селах пам'ятають історичне минуле, внесок окремих особистостей в розвиток краю. Ряд пам'яток монументального мистецтва Харківщини присвячений видатним особистостям козацтва. У с. Бесарабівці Кегичівського району був установлений пам'ятник державному та військовому діячеві Б.Хмельницькому (1954 р.), у м. Барвінковому – легендарному козаку Барвінку (1992 р.), у м. Мерефі – визначному полководцю, кошовому отаману І.Сірку (1993 р.). У м. Харкові на проспекті Леніна, встановлено пам'ятник засновнику міста козаку Харьку (2004 р.), біля будинку Харківської облдержадміністрації – пам'ятники Євдокиму Щербініну – першому губернатору Слобідської України (2004 р.), засновнику Харківського університету – В.Н. Каразіну (1903 р.).
Харківщина уславлена героїчними подвигами своїх дочок і синів. Вшановується пам'ять героїв-захисників Вітчизни у кожному місті, селі. На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися понад 400 тис. наших земляків, понад 70-ти уродженцям і жителям Харківщини присвоєно звання Героя Радянського Союзу. По історичним місцям пропонуються туристам численні воєнно-патріотичні екскурсії, у т. ч. “Шляхами ратної слави”, “Бойовими шляхами Харківщини”, “Харків у роки Великої Вітчизняної війни”, “Меморіали Харкова”, “Соколове – Таранівка”.
На честь визволення Харківщини, м. Харкова створено Меморіальний комплекс “Висота маршала Конєва” у смт Солоницівці Дергачівського району [809-813]. Звідси, з передового командного пункту на висоті 193,7 м командуючий Степовим фронтом І.С.Конєв у серпні 1943 р. наказав штурмувати Харків. На честь визволення Харкова встановлено пам'ятний знак, а у серпні 2003 р. реконструйовано Меморіальний комплекс “Висота маршала Конєва”, у складі якого стела, церква Іоанна-воїна, будівля музею “Харківщина у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.”. У музеї розміщена експозиція з історії Харківської області з 1919 р. по 1945 р.
У м. Харкові на шляху, який веде до Лісопарку, споруджено Меморіальний комплекс, присвячений героям війни 1941–1945 рр.
Місто Ізюм і гора Крем'янець були ареною кровопролитних битв. Ряд монументів нагадують про буремні події 1905–1921 рр. Останки 1559-ти захисників міста у 1941–1943 рр. поховано у братській могилі на схилі Крем'янця і встановлено пам'ятник “Скорботна мати”. До 40-річчя Перемоги встановлено Меморіальний комплекс (1985 р.) на г. Крем'янець.
Два села на Зміївщині – Таранівка і Соколове – символи самовідданої любові до Вітчизни, взаємодопомоги і дружби різних народів у боротьбі з німецькими загарбниками. У Таранівці на місці подвигу 25-ти Гвардійців-Широнінців встановлено пам'ятник, відкрито Таранівський музей Гвардійців-Широнінців (1959 р.), залізничну станцію названо “Широніно”. У пам'ять воїнів-захисників с. Соколове відкрито Музей бойового братерства (1958 р.), де представлено понад 3,5 тис. експонатів, у т. ч. діорама “Бій у селі Соколове 8 березня 1943 р.”. Біля входу музею – монумент “Братерство по зброї”. У парку Дружби поряд з братськими могилами радянських, чеських і словацьких воїнів виситься гранітний обеліск.
З культурною історією Харківщини, місцевими традиціями сивої давнини, досягненнями сьогодення знайомлять екскурсійні тури по різноманітним музеям [730-880]. Найстаріший природничо-науковий музей Європи – Музей природи Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (1808 р.), основний фонд якого складає близько 500 тис. одиниць збереження. З 1807 р. при цьому ВНЗ існує Музей археології та етнографії Слобідської України (сучасна назва з 1998 р.). Експозиції Харківського історичного музею (створений у 1920 р.) дають уявлення про первісні часи та археологію, етнографію Слобожанщини і сучасні події.
Унікальними історичними пам'ятниками окремих населених пунктів є краєзнавчі музеї (Барвінківський, Балаклійський, Зміївський, Богодухівський, Дворічанський, Золочівський, Первомайський, Лозівський та ін.), де представлені фонди свідчать про події, що відбувалися у районі, місті, селі, про археологічні, етнографічні особливості краю, про визначних людей краю тощо [733, 788-880].
Шанувальники мистецтва можуть ознайомитися з цінними та унікальними колекціями Харківського художнього музею (створений в 1886 р.) – одного із найбільших в Україні. Його фонди налічують понад 10 тис. експонатів, у т. ч. експозиції українського, російського, зарубіжного мистецтва, унікальні полотна І.Рєпіна, С.Васильківського, колекції порцеляни та декоративно-ужиткового мистецтва часів українського бароко.
Туристичний маршрут “Чугуїв – батьківщина І.Ю.Рєпіна” розпочинається у Чугуївському музеї-заповіднику ім. І.Ю.Рєпіна біля пам'ятника з надписом, що на цьому місці був будинок, в якому народився художник. У музеї-заповіднику головну увагу в експозиції приділено чугуївському періоду життя та творчості І.Ю.Рєпіна, його тісним зв'язкам з Україною. Експонуються чотири оригінали ранніх ікон художника, а також портрет Вєрьовкіної, малюнки, офорти, а також унікальні полотна місцевих живописців та іконописців другої половини ХІХ ст., картини В.Серова, В.Маковського, П.Верещагіна, М.Пимоненка, І.Пелевина. Вшановуючи пам'ять великого художника, у 1956 р. у центрі Чугуєва був відкритий пам'ятник І.Ю.Рєпіну, а у 1990 р. біля музею-заповідника споруджено ще один пам'ятник славнозвісного майстра.
Понад 50 років у селі Пархомівка існує історико-художній музей як визначний культурно-освітній осередок. Експозиція музею налічує понад 3 тис. експонатів, у т. ч. етюди “Голова старца” до картини І.Іванова “Явление Христа народу”, картини І.Левітана “После дождя”, С.Васильківського “На закате”, малюнки Т.Шевченка, В.Васнецова.
Туристична екскурсія “Сковородинівка” ознайомить з живописним куточком Харківщини, с . Сковородинівкою, де знаходиться Літературно- меморіальний музей Г.С.Сковороди (відкритий у 1972 р.). На будинку музею встановлена меморіальна табличка с надписом, що в цьому будинку жив в останні роки свого життя видатний український просвітник, філософ і поет Григорій Сковорода. За матеріалами музею можна простежити його життєвий шлях. Навколо музею розташований парк-сад, на вході якого – могила Г.С.Сковороди. Біля 750-річного дуба – пам'ятний знак із граніту, на якому встановлено погруддя мислителя.
Харківський регіон – багатий на інші види музеїв. Харківський літературний музей з 1988 р. – центр національної культури Східної України. На базі музейної експозиції екскурсантам пропонуються тематичні експозиції про українських письменників, виставки робіт художників, віртуальні експозиції про культуру 1910–1930-тих рр. З 1968 р. існує Музей театральних ляльок, у фонді якого понад 11 тис. експозицій: ляльок, афіш, макетів, сувенірів, ескізів ляльок, театральних програм багатьох країн світу. Останнім часом з'явилися нові музеї: меморіальні музеї К.Шульженко, сім'ї Гризодубових, Харківський приватний музей міської садиби, Музей сексуальних культур світу, Церковно-історичний музей Харківської єпархії, музей “Води” та ін.
Велич і неповторну красу Слобожанщини створюють архітектурні пам'ятки [572-649]. Існують численні тури, оглядові екскурсії по історичному центру Харкова, які пропонують ознайомитися з неймовірно різноманітними архітектурними стилями, які характерні для нашого регіону. Найстаріша кам'яна споруда українського бароко – триглавий Покровський собор, який віднесено у комплексі споруд Свято-Покровського монастиря до пам'ятки архітектури загальнодержавного значення. Собор був збудований у 1689 р. на кошти козаків із Клочківської слободи. У ХІХ ст. на території монастиря збудовані архієрейський будинок (1820–1826 рр.) та Озерянська церква (1896 р.). Золотим вінцем Харкова називають Успенський собор (1777 р.), причому він є останнім із храмів, споруджених в українському стилі. Слід відмітити прекрасний, великого розміру іконостас із дерева, а також інтер'єр собору. На честь перемоги російських військ над Наполеоном була збудована дзвіниця, на відміну від Успенського храму, у стилі класицизму. ЇЇ висота, де було встановлено 12 дзвонів – 84 м, годинник паризької фірми “Борель” діаметром 3,7 м. Привертає увагу комплекс споруд Харківського університету – тепер будівля Української інженерно-педагогічної академії: Губернаторський будинок (1767–1776 рр.), Університетська церква з новим корпусом (1823–1831 рр.), Фізичний, Хімічний корпуси (1777 р.).
Прикрасою природного і міського ландшафту м. Харкова є Благовіщенський собор (1901 р.), Церква Трьох Святителів (1914 р.), Єврейська синагога (1914 р.), Римсько-католицька церква (1892 р.), будівлі Університетського ботанічного саду (1804 р.), маєток академіка архітектури О.М.Бекетова (1897 р.) – тепер Будинок вчених, Духовне училище (1824–1885 рр.) – нині Харківська академія культури, Торговий дім купчихи Горяїнової (1824 р.), Громадська бібліотека (1906 р.) – нині Державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка, Управління Південної залізниці (1914 р.), Маєток купця Ігнатищева (1914 р.) – тепер Художній музей, будівля вокзалу Південної залізниці (1952 р.) та ін.
За проектами петербурзьких архітекторів збудовані будівлі на вулиці Сумській, площах Миколаївській (нині Конституції), Рози Люксембург, які створили своєрідний бізнес-центр міста: колишній Купецький банк і готель “Асторія” (1910–1913 рр.) – тепер Промінвестбанк, Палац праці (колишній доходний будинок Всеросійського страхового товариства “Росія”; 1916 р.) та ін. Індивідуальність площі Конституції створюють три будівлі архітектора О.М.Бекетова: Волжсько-Камський банк (1908 р.) – нині Театр ляльок, Торговий банк (1899 р.) – тепер Будинок науки і техніки, Земельний банк (1898 р.) – нині Харківський автотранспортний технікум. Будівля Державного академічного українського драматичного театру ім. Т.Шевченка (1841 р., реконструйовано у 1883 р.) – це не тільки архітектурна прикраса, але пам'ятне місце, збагачене історією театрального і культурного життя Харкова. Знаковими пам'ятками Сумської вулиці є фонтан з альтанкою “Дзеркальний струмінь” (1947 р.) у парку Перемоги, а в Саду ім. Т.Шевченка – пам'ятник Т.Г.Шевченку (1935 р.) – найкращий із 250-ти монументів Великому Кобзарю.
Унікальний архітектурний ансамбль 1920–1930-х рр. найбільшої площі в Європі – “Свободи” відомий навіть за межами України. На незвичайній за формою площі, яка нагадує реторту, знаходиться велична будівля стилю конструктивізму – Будинок державної промисловості (Держпром; 1928 р.), Будинок проектних та будівельних організацій (1929 р.) – тепер головний корпус Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Будинок кооперації (1930 р.) – тепер корпус вищезгаданого ВНЗ та ін.
У різних напрямках Харківського регіону поряд з дивовижними природними ландшафтами можна знайти достойної уваги різноманітні архітектурні пам'ятки. Серед пізнавальних турів по окремим місцям нашого краю, Ізюмщина славиться архітектурною будівлею ХVІІ ст. – п'ятиглавим Преображенським собором. Ця кам'яна споруда збудована у 1684-1685 рр. у стилі українського бароко. Прикрасою м. Ізюму також є Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква (1809–1823 рр), внутрішні стіни її прикрашають фрески художників школи живопису Васнецова. У Вознесенському кафедральному соборі (1819–1826 рр.), збудованому у стилі класицизму, зберігається чудотворна ікона Казанської Піщанської Божої Матері. Недалеко від цієї церкви знаходиться цілюще джерело та часовня-купальня для омовіння віруючих.
Найбільше враження із архітектурних споруд у м. Чугуїві справляє Покровський собор. Навіть після перебудови у 1872 р., храм-будівля видатного архітектора В.П.Стасова є одним із найкрасивіших будинків міста. Сьогодні у ньому експонуються понад 600 картин художників-лауреатів премії ім. І.Ю.Рєпіна. Неповторний краєвид міста утворюють інші пам'ятки архітектури: колишні Міська управа (1820-ті роки), Будинок штабу воєнних поселень (1830-ті роки), Торгові ряди (1835 р.).
Одним із кращих храмів в Україні вважається Йосипо-Обручницька церква (1817 р.; с. Мечебилове, Барвінківський район) завдяки вдалому архітектурному стилю ампір та природному ландшафту.
Перлиною Краснокутчини називають Спаську церкву в с. Володимирівці (збудованої за проектом академіка О.В.Щусева в 1911–1913 рр.), а також Покровський однокупольний храм (1808 р.) – пам'ятка епохи класицизму.
У с. Рокитне Нововодолазького району на території колишньої садиби М.Куликовського знаходяться дві пам'ятки початку ХVІІІ ст.: палац та Миколаївська церква.
Отже, виявлені дані документального масиву свідчать про те, що матеріальна культура кожного району, певної місцевості Харківщини має величезні ресурси для розвитку внутрішнього туризму, забезпечуючи комплексний розвиток всіх видів відпочинку, оздоровлення людей, розвиваючи оглядово-пізнавальні екскурсії, екотури, курортний, спортивно-оздоровчий, мисливський та рибальський туризм. Подальший розвиток регіонального туризму у контексті нових соціально-економічних, географічних умов бачиться у створенні цілісної системи державного управління на обласному та місцевому рівнях, розбудови нових доріг, готелів, туристичних баз та ін. Важливою привабливістю для туристів повинні стати не тільки екзотичні місця, культурно-історичні пам'ятки, музеї, але й специфічні послуги, національні звичаї і обряди, високоякісне обслуговування, спеціалізовані центри, спортивні ігри, лікувально-оздоровчі процедури та багато інших послуг та видовищ, включаючи організовані бізнес тури.