ХАРКІВЩИНА: WEB-проект Харківської обласної універсальної  наукової бібліотеки

« Методичні матеріали

 

Волонтерство: поклик душі чи професія

Методико-бібліографічні матеріали [2001]

2001 - Всесвітній рік волонтерів

Додатки:

  1. "Волонтер - це той, хто завжди прийде на допомогу"
  2. "Острів доброти"
  3. "Волонтерство: погляд в сьогодення"
  4. Матеріали на допомогу проведення заходів щодо популяризації Міжнародного року волонтерів.
  5. Волонтерський рух в Україні: від історії до реалій

 

Завжди найкращою винагородою, яку пропонує життя, шанс важко працювати над чимось, що варте таких зусиль.
Теодор Рузвельт

 

Волонтерами спочатку називали тих людей, що добровільно та виключно із свого бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах (наприклад, у Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення "волонтерства" залишилося лише слово "добровільно". Правда, додалося ще й "безоплатно".

Волонтерів називають по-різному, але всі знають, що волонтер - це людина, що допомагає сусідам, співвітчизникам та людям, які потребують допомоги, вдома чи за кордоном. Волонтери працюють в школах, лікарнях, бібліотеках, таборах з біженцями, при захисті навколишнього середовища - всюди.

Практично кожен з нас хоча б раз в житті по своїй волі брав на себе виконання трудових обов'язків, не вимагаючи грошової компенсації. Добровільна праця давно відома як основа економії та виховання, на яку звертають увагу владні та підприємницькі еліти розвинутих країн, де існують чітко відпрацьована система пошуку добровольців та робота з ними. СРСР із своїми історично складеними традиціями взаємодопомоги та взаємовиручки, общинно - комунальним укладом життя сприймала добровільну працю як явище природне, що не потребує додаткової спеціальної аргументації.

Ідеологія радянського періоду піднесла добровольчество у статус державної повинності або почесного обов'язку (наприклад, участь в комуністичних суботниках). Тим самим духовний сенс цього суспільного явища було змінено. Істинне значення добровольчества в масовій свідомості відновиться ще не скоро - на зміну радянській коньюктурності та примушення прийшов новий етап розвитку України, в якому прагматизм займає домінуюче положення: те, що не приносить фінансової вигоди, сьогодні не є престижним. Між тим добровільна праця, безумовно, не повинна грати в нашому суспільстві другорядну роль, так як вона впливає на формування моральних, етнічних та економічних цінностей.

Відсутність інформації про значення добровільної праці не сприяє його популярності серед різноманітних категорій населення. Більшість людей не готова до особистої систематичної участі в неоплачуваних роботах, хоча й сприймають добровільну працю як позитивне явище. Сучасні добровольці - в основному люди похилого або, навпаки, молодіжного віку, як правило, жінки. Це ті, хто відноситься до категорії населення з невисоким рівнем доходів, вони дуже гостро переживають дефіцит уваги зі сторони близьких, колег, державних та комерційних структур.

Участь в добровільній праці аргументується відчуттям потреби в спілкуванні з іншими, бажанням бути комусь потрібним, своєрідною втечею від самотності. Для багатьох це ще й самореалізація, самоутвердження. Добровільна праця може задовольнити і супутні інтереси: інформаційний вибір, можливість вчитися, знайомитися, приймати участь в роботах, результати яких можна використовувати як набуття нових ділових контактів. Це може бути захоплення тим видом діяльності, що пропонують.

Тим паче, парадокс в тому, що більшість людей, позитивно оцінюють добровільну працю, категорично проти своєї участі в ній, мотивуючи відмову відсутністю "замовника", тобто будь-яка система організації цього виду діяльності на рівні місцевого самоуправління (міста, району або окремо взятої фірми), а також формування позитивного іміджу добровольців.

Нефінансові інтереси сторін сьогодні не популярні. Це пояснюється матеріальними складнощами значної кількості тих, хто прагне використовувати свій вільний час для додаткового заробітку. Деякі мотивують відмову зайнятістю на роботі або навчанні.

На жаль, більшість, згідно соціологічного опитування, взагалі не можуть сформулювати ті необхідні умови, при яких вони б згодилися особисто приймати участь в неоплачуваних роботах. Але основні тенденції у визначенні умов сформулювати все ж вдалося: молодь прагне одержати які-небудь нефінансові вигоди, люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління - отримати від добровільної праці забезпечення комфортного емоційно-психологічного стану. Але всі потенціальні добровольці важливою умовою називають можливість до самореалізації, поважне відношення до своєї діяльності.

На кінець, навіть література - вітчизняна та іноземна - постійно зображує зразкових персонажів - волонтерів: наприклад, Мері Поппінс або Пан Клякса, Ілля Муромець або той же Коник-Горбоконик. Правда, діяльність останнього важко назвати соціально-значимою, але ж вона була безоплатна. Як дійсний волонтер, Коник-Горбоконик реалізував свій міцний потенціал, і при цьому, як пам'ятаємо, на дуже високому рівні. Та й поскаржитися його хазяїну не було на що.

До речі, робота на професійному рівні - це велика відповідальність. Це також "плюс" волонтерства, який перетворює його в гру: чи можеш ти працювати безоплатно та ще з тою ж відповідальністю що й за гроші? Так чи ні? Проте, як казав ще один "літературній волонтер" лікар Айболить, в перекладі Корнія Чуковського: "Мені гроші не потрібні. Мені і без грошей добре. Я буду лікувати тварин, і вони мене нагодують."

Волонтерська діяльність фактично завжди була частиною кожної цивілізації та суспільства. В широкому розумінні волонтерська діяльність - це якісь вчинки, дії людини, які не приносить їй ніякої користі, це добровільний внесок в збільшення добробуту певної спільноти чи суспільства. Вона може набувати будь-яких форм: від традиційних звичаїв обопільної допомоги до допомоги суспільству під час кризи, зусиль, спрямованих на вирішення соціальних конфліктів та проблем бідності.

В деяких країнах волонтерська діяльність становить значну частину суспільної та економічної діяльності, забезпечуючи солідарність та стабільність. В інших - про вклад волонтерів знають менше. Але скрізь існують проблеми - бідність, насильство, зловживання наркотиками, ВІЧ/СНІД, забруднення - що потребують допомоги, яку можуть надати волонтери. Волонтерською діяльністю в індустріальних країнах можуть займатися як люди, що працюють, так і пенсіонери. Для молоді країн, що розвиваються, це може бути хорошою нагодою використати свій ентузіазм та енергію на покращання умов життя, одночасно набуваючи навичок праці, необхідних для ринкового суспільства.

Зміни суспільного устрою, нестабільність, будь-якого характеру, чи то економічна, політична або соціальна, як невід'ємна риса 90-х років, спричинили появу та розвиток в українському суспільстві нових соціальних інституцій та сфер діяльності. Передусім, серед таких новоутворень можна назвати появу неурядових організацій, які спрямовують свою діяльність на зменшення соціальної нестабільності через надання певним категоріям населення необхідних соціальних послуг. Звичайно, що держава, як то і було раніше, виконувала певні функції по вирішенню соціальних проблем. Але ж, швидка зміна соціально-політичного устрою, недосконалість економічних реформ призвели до занепаду в галузі соціального захисту. Механізми, завдяки яким держава раніше забезпечувала соціальну суспільну рівновагу, в нових умовах не спрацьовують. На сьогоднішній день певний відсоток діяльності виконують різноманітні громадські об'єднання та благодійні фонди, формуючи за своїми власними уявленнями механізми вирішення соціальних проблем та ринок соціальних послуг. Усі задіяні в соціальній сфері організації, як державні, так і неурядові, відчували нагальну потребу систематизувати все, що відбувається. Звідси виникла нова для нас, але відома в світі, ідея проведення заходу, який дозволить зорієнтуватися в тому, хто і що робить, як поширити позитивний досвід та виправити існуючі помилки.

Це стало підставою для проголошення Генеральною Асамблею ООН 2001 року Міжнародним Роком Волонтерів. Цей рік призначений для збільшення визнання, сприяння та популяризації волонтерської діяльності та створення мережі поширення та обміну інформацією. Очікувані результати: визнання сфер діяльності, в яких може використовуватися праця волонтерів; збільшення кількості бажаючих працювати волонтерами; збільшення спонсорування та підтримки волонтерських програм.

В деяких суспільствах існує традиція солідарності, як наприклад харамбеї в Кенії, барангеї на Філіпінах, мінги в Латинській Америці чи волонтерська діяльність пожежних бригад. Скрізь може статися якесь лихо, наприклад, землетрус, яке змусить нас працювати разом за досить малу винагороду, чи взагалі без винагороди. Міжнародний Рік Волонтерів 2001 дає людині можливість обміркувати, чи зможе вона після всього запропонувати іншим свій час, діяльність, досвід чи ресурси.

Міжнародний рік волонтерів має віддзеркалювати один з ключових атрибутів волонтерів - їх переконання, що глобальні явища завжди пов'язані з локальними: тобто, що економічний та соціальний прогрес починається не зверху, а знизу - на місцевому рівні. Увагу Міжнародного року волонтерів необхідно буде сконцентрувати на місцевих спільнотах, групах громадян, селах, а не всесвітньому самміті волонтерів.

Це насправді може бути рік усіх: окремих сімей; працівників та фірм; віруючих груп; торгових союзів; членів політичних партій; тих, хто займається спортом та живе заради задоволення; дітей та молоді, що навчається, а також тих, хто вже закінчив навчання; старших людей. Але перш за все це буде рік волонтерів та волонтерських організацій - інституціоналізованих та неформальних. Кожен може взяти участь та отримати задоволення від того, що виконує корисну роботу разом з іншими.

Всі відомі рухи проти насильства, рабства, за покращання надання медичної допомоги, за мир та міжнародну співпрацю, проводилися з доброї волі людей.

Заходи, які рекомендуємо провести в бібліотеках:
  - засідання круглих столів;
  - дискусії про роль волонтерів в житті суспільства;
  - неофіційні громадські презентації
  - лекції щодо волонтерської діяльності;
  - висвітлення діяльності волонтерів (підбір статей з періодики);
  - книжкові виставки, присвячені волонтерській діяльності;
  - літературні заходи (літературні вечори, презентації книг).
  - ігри (інтелектуальні, рухливі, розвиваючи, на увагу і т.д.).
  - колективні пісні.
  - практикум по оформленню
       (як висловити свою думку, стін-газети, газети-привітання, прес-релізи, інформаційні бюлетені).
  - рольові ігри ("Я і колектив").

Одна із цілей проголошення 2001 року Міжнародним Роком Волонтерів є популяризація волонтерської діяльності. Успіхи волонтерів мають бути спрямовані на розгортання волонтерської діяльності, на залучення нових волонтерів, на створення позитивної громадської думки про діяльність волонтерів, отримання державної підтримки. Здійснення цього завдання тісно пов'язано із створенням мережі поширення та обміну інформації.

В бібліотеках доцільно проводити книжкові виставки з метою популяризації Міжнародного руху волонтерів:
  - "Волонтери врятують світ"
  - "Світ волонтерів"
  - "Волонтерський рух в Україні як явище соціальне"
  - "Волонтерський рух та місцева влада: шляхи взаємодії"
  - "Волонтер: людина честі"
  - "Соціальна робота за волонтерами"
  - "Тимурівці" нашого часу"
  - "Волонтеріат в Україні - новий погляд на суспільну працю"
  - "Волонтери - ключ до розвинутого третього сектору в Україні"

 

Додаток 1. "Волонтер - це той, хто завжди прийде на допомогу". Книжкова виставка

"Волонтер - це громадянин, який вільно, а не для відображення своїх начебто моральних обов'язків, керується ідеєю суспільної та приватної солідарності. Одного разу показавши свої громадянські та власні обов'язки, волонтер надалі є у вільному розпорядженні суспільства, сприяє розв'язанню місцевих проблем, надаючи пріоритет відвідуванню бідних, терплячих нестатки та знедолених."
Нуово Дізіонаріо, соціолог, Італія


Розділ 1. "Тимури" третього тисячоліття"

"Волонтери є основою міцного громадянського суспільства. Бути волонтером означає перший крок в напрямку інтегрування суспільства".

Розділ 2. "Меценати та волонтери: шляхи взаєморозуміння"

"Легко любити Україну до глибини серця й важко любити її до глибини власної кишені."

Ліга українських меценатів.

Розділ 3. "Вперед, волонтери!"

Волонтери - це люди, які не обмежуються оплачуваною роботою і виконанням звичайних життєвих потреб, витрачають свій час і сили на справи, що не приносять матеріальної користі. Доброчинність існує всюди, де є люди, які піклуються про інших і про проблеми суспільства.
Кенн Ален, президент американської
волонтерської організації "Points of Light"

 

Додаток 2. "Острів доброти". Книжкова виставка

Розділ 1."Волонтери і соціальна робота

"Полезная работа по себе удовольствие сама по себе, а не благодаря выгодам, которые она сулит."
Ален.

Розділ 2. "Допомога літнім людям"

"Кто хочет честно пройти свою жизнь, должен в молодости иметь в виду, что когда - нибудь он будет стариком, а в старости помнить, что и он когда - то был молодым."
С. Джонсон.

Розділ 3. "Пенсіонер - пенсіонеру"

"Старики чувствуют, что земное призвание их выполнено им кажется, что каждый думает это о них и попрекает их за то, что они еще занимают место на земле отсюда их любовь к одиночеству и неровность настроения."
К. Боуви.

Список літератури до книжкової виставки:

  1. Босякова Л. Вызываем "Книгу - 03" // Библиотека.-2000.-№10.- С. 62.
  2. Волонтерское движение в Украине "Пенсионер - пенсионеру" /Ин-т геронтологии АМН; Совет Организации ветеранов Украины. - К., 1999. - 40 с. - K-2 [32С(С2)].
  3. Жданов Ю. Захотите поработать бесплатно - записывайтесь в волонтеры // Сегодня.-1998.-17 июля.-С.3.
  4. Ильина Н. "Помилуй, Боже, стариков" // Библиотека.-2000.-№11.-С.39
  5. Комбарова Н. "Надежда, вера и любовь" - пусть будет наш девиз // Библиотека.-2000.-№ 12.-С.45.
  6. Назарук В. Волонтерський рух в Україні: від історії до реалій // Перехрестя. - 2000. - № 7.
  7. Тимошенко Г. Волонтерами стають літні // Слобідський край.-2000.-5 грудня. - С. 3.
  8. Тумаркина И. Нет большего удовольствия, чем помогать людям // Факты и комментарии.-2001.-20 янв.

 

Додаток 3. "Волонтерство: погляд в сьогодення". Інформаційна година

  1. Ознайомлення з історією волонтерського руху;
  2. Надання інформації про основні напрямки діяльності;
  3. Розробка цікавих ідей та проектів;
  4. Підготовка фестивалів дитячої творчості;
  5. Участь у тренінгах та семінарах;
  6. Можливість самореалізації;
  7. Нові цікаві зустрічі та знайомства, вечірки у колі справжніх друзів.

 

Додаток 4. Матеріали на допомогу проведення заходів щодо популяризації Міжнародного року волонтерів.

Теми заходів:

Людина і суспільство

  • Що таке людина?
  • Основи соціального життя.
  • Природне і суспільне в людині

Соціальне життя

  • Суспільство: його сутність.
  • Суспільні, індивідуальні цінності та інтереси.
  • Соціальна структура суспільства.
  • Розвиток суспільства.
  • Типи суспільства.
  • Соціальні групи і внутрішні зв'язки.

Колектив

  • Громадські об'єднання.
  • Колектив, його мета та завдання.
  • Міжколективні зв'язки.
  • Залучення нових членів до колективу.
  • Організація колективу.
  • Типи комунікації.
  • Конфлікти, шляхи їх розв'язання.
  • Самооцінка членів колективу.
  • Розподіл обов'язків між членами колективу. Аналіз діяльності.

Лідер

  • Проблема лідерства. Хто такий лідер.
  • Як стати лідером.
  • Зовнішність - вплив на оточуючих.
  • Поведінка по відношенню до оточуючих.
  • Засоби комунікації.
  • Чим зацікавити однолітків.
  • Волонтерство, напрямки діяльності.
  • Взаємодопомога - для оточуючих.

 

Кодекс честі волонтера.

Маю честь бути волонтером.
Я:    чесний і завжди доброзичливий;
       щиро радий завжди прийти на допомогу;
       вважаю свою роботу не обов'язком, а покликом душі;
       намагаюсь завжди одержувати від неї наснагу та насолоду;
       з повагою відношусь до тих з ким працюю (об'єктів соціальної дії).

 

Бути волонтером це -

Відповідальність за своє рішення та вчинки;

Оптимістичний погляд на життя

Любов та співчуття до скривджених долею

Охорона прав дитини

Надія на перемогу

Талант бути потрібним людям

Енергійний спосіб життя

Радість спілкування!

 

 

Додаток 5. Волонтерський рух в Україні: від історії до реалій

Василь НАЗАРУК, Центр волонтеріату "Добра Воля"

Чому людей називають суспільством? Тому що важко уявити себе "робінзонами" на безлюдному острові без спілкування, без взаємодії, без допомоги. Універсальний словник - енциклопедія визначає суспільство як "сукупність мешканців певної країни; організована соціальна спільнота, яка характеризується доволі високим ступенем єдності, почуттям своєї відмінності від інших спільнот такого роду, існує достатньо висока інтенсивність взаємного впливу між її членами, поєднаними між собою подібністю умов життя, поділом праці, нормами поведінки". Отже, високий ступінь єдності передбачає певну взаємопідтримку, вирішення "суспільних" проблем власними силами, не сподіваючись на особисту користь. Тобто, мова йде про волонтерську діяльність, яка з давніх давен була притаманною українському народу, адже у словнику української мови подано ряд слів-синонімів (доброчинність, доброчинство, добродійство, добродіяння, благодійність, благодіяння…), які мають однакове тлумачення: "надавати допомогу, сприяти кому-небудь у чомусь". "Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн" (Адріана Огорчак. Доброчинство в Галичині. Діяльність громадських організацій. Погляд журналістів. - Київ, 1998, с. 50-53).

На жаль, ці часи промайнули, а за період існування Радянського Союзу панувала зовсім інша ідеологія, яка зруйнувала зміст поняття "доброволець" і залишила низку негативних стереотипів. Український народ після активного волевиявлення у 1991 році свого прагнення жити у незалежній, самостійній державі одержав унікальну можливість утвердити себе серед розвинутих цивілізованих країн світу. Сьогодні в Україні зароджується демократичне суспільство, яке має базуватися на принципах свободи, творчості та гуманізму. Формальні державні структури не в змозі реагувати на всі запити суспільства, тому особливої ваги набуває громадський рух. Про те, що цей процес розпочався і триває, не дивлячись на труднощі, свідчить поява сучасних недержавних організацій, кількість яких сягнула понад 20000. Однак, лише незначна частина цих організацій працює з волонтерами.

У травні 1998 року Україна серед інших країн Центральної та Східної Європи, а також кількох країн Азії розпочала реалізацію регіональної програми "Ініціативи по роботі на добровільних засадах". Ідея програми належить Нью-Йоркському Інституту Відкритого Суспільства (більш відомого як Фонд Сороса), і впроваджується вона через мережу національних відділень. Головна мета програми - відновлення руху волонтерів у згаданих країнах, як запоруки громадянського суспільства та незворотності демократичних перетворень, збільшення частки добровільної праці громадян, спрямованої на розв'язання конкретних суспільних проблем. До своїх цілей і завдань в Україні програма передусім відносить: активізацію громадської діяльності в Україні шляхом розвитку руху волонтерів, спрямованого на якнайширше залучення населення до суспільно-корисної праці на добровільних засадах у громадських організаціях, службах соціального захисту та медичній сфері для допомоги у розв'язанні проблем суспільства. У межах цієї програми був створений Центр волонтеріату "Добра Воля", який почав залучати волонтерів і спрямовувати їх у громадські організації.

Крім цього, надзвичайно важливим було і є навчання представників організацій управлінню діяльністю волонтерів, оскільки це одна з найголовніших проблем, чому не залучають громадськість до співпраці. З 1998 року тренінг з волонтерського менеджменту пройшли представники більше ніж 40 організацій. Для популяризації волонтерського руху було видано книжку "Доброчинність в Україні: минуле, сучасність, майбутнє", 5 бюлетенів "Добра Воля" (з них 2 - в електронному вигляді) та підручник "Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства".

Варто також зазначити, що не лише громадські організації, а й державні теж намагаються розвивати волонтерський рух в Україні. Про це свідчить діяльність Соціальних служб для молоді, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики. У лютому - березні 1999 року Українським інститутом соціальних досліджень проведено соціологічне дослідження щодо участі громадських організацій в соціальній роботі з молоддю.

В опитуванні взяли участь представники 183 громадських організацій з 8 регіонів України. Найбільш активно соціальну роботу з дітьми та молоддю проводять волонтери дитячих (19%), жіночих (12%), молодіжних (12%) організацій та організацій, що займаються соціальною роботою з інвалідами (18%). Вся соціальна робота виконується на волонтерських засадах (Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. - К.: Український державний центр соціальних служб для молоді. Український інститут соціальних досліджень, 1999).

На ярмарок соціальних проектів та послуг, що відбувся у листопаді 1999 року в Київській міській державній адміністрації і був проведений Ресурсним центром "Гурт" разом з Соціальною службою КМДА, було опитано 75 організацій щодо потреб у волонтерській праці.

Отже, всі ці дані говорять про те, що попит на волонтерську працю зростає з кожним роком. З'явилося багато організацій в Україні, які займаються залученням та навчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства. Доречно зазначити, що на сьогодні існує, наприклад, в місті Києві, принаймні 3 фактори, які уможливлюють запровадження волонтерства в суспільне життя:
- наявність користувачів соціальних послуг та поля для волонтерської діяльності, яке можуть запропонувати недержані громадські організації; - наявність потенційних волонтерів, яких можна залучати, організовувати, навчати;
- існування світових моделей волонтерства та методичних рекомендацій щодо роботи волонтерського сектора, які поступово впроваджуються методом тренінгових занять для підготовки тренерів.

Розвиток волонтерського руху в Україні повинен базуватися на грунтовній теоретичній базі. Створення такої бази може бути забезпеченим рядом наукових досліджень, які б виявили пріоритетні напрямки, особливості формування моделей волонтерства в соціально-політичних, економічних, культурних умовах нашої держави.

Саме науковий підхід до вивчення можливостей розвитку волонтерського сектору може створити той професійний рівень волонтерства, який в змозі впливати на формування позитивного іміджу та високого статусу волонтера.

Кожну людину, яка не є байдужою до того, що відбувається в суспільному житті її міста, села, області, можна вважати потенційним волонтером.

Укладач: Федотова Л.М.