Народе мій, до тебе я ще верну... Василь Стус
Методичні рекомендації [1998]
Вечір-портрет
Вечір-портрет.
Василь Стус... Хто він?
Борець? Поет? Його ім'я стало відоме, але мало хто завдав собі клопоту
збагнути бодай кілька його текстів.
Дані методичні розробки мають на меті розширити знання про життя
та творчість українського поета, правозахисника, громадянина Василя
Стуса. Репресії проти українських письменників не залишились в 20-х
- 30-х роках, а знайшли своє продовження в роках 80-х. Йшла перебудова,
а в мордовських таборах загинув Василь Стус... В оформленні вечора
бажано використати портрет Василя Стуса, українські рушники. Звучить
музика: Колискова мелодія.
Читець:
Народжуючи, нас не питають
А жаль...
Ведучий 1: Рік 1938. 6 січня, в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінничині народився хлопчина, який ще не відав про трудну путь, що йому дарував Господь.
Ведучий 2: В 1940 році сім'я Стусів переїжджає на Донбас... Дуже важко визначити сьогодні, чи був би Стус великим поетом, аби доля не запроторила батька в російськомовний Донбас.
Читець:
Я посеред. між двох світів
пливе мій човен. Де не скину оком,
по праву руку - крутояр і рів,
по ліву руку - темно і глибоко.
Так мудро нас страждання піднесло
понад плавбою і понад добою:
пускай на воду зламане весло
і стань, уже безпам'ятний, - собою.
Ведучий 1: Війна... По її закінченні Василь пішов до школи. Тяжко жилось сім'ї Стусів... Тяжка робота, голод, поневіряння, постійна нестача грошей...
Читець:
О вкраїнська тополя!
Ти мечем видаєшся лиш здалека...
Ти не меч
Ти лиш сум
Ти у горні гамований крик
Над тобою гудуть
Бурі, грози, хуртечі і халепа.
Ти гойдаєшся тужно
і тужиш навколо моріг.
Ведучий 2: "Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато - з голоду опухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес... Тоді, на тій біді, я став добре вчитися. Вже 4 клас скінчив на відмінно - і до кінця школи мав похвальні грамоти...
Звучить музика: Л.В. Бетховен. Симфонія № 5.
Читець:
Опускаюсь - ніби піднімаюсь
Ріжуть крила - ніби зносять в вись.
Караний. обкараний, не каюсь -
геть набридло /каявся - колись/
А тепер - блаженна рабська доля
воля рабська. Над усе - вона!
Серед закріпаченого поля
запалала свічка вогняна.
Люде мій! О кріпаки комуни!
в майбуття втелющені цвяхи!
Вам услід несуть дубові труни -
тільки б до могили дожили!
Кріпаки замучені нужденні!
Нація безпашпортна моя!
Ведучий 1: Закінчивши зі срібною відзнакою школу, Василь Стус робить спробу вступити на факультет журналістики Київського державного університету. Отримавши відмову, - не вистачало одного року - подає документи на історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного інституту. Зарахували без іспитів, бо медаліст.
Ведучий 2: Відмінне навчання в інституті, нестерпна жага до знань, до нового... невідомого. Перші серйозні проби пера... Пошуки...
Звучить музика: Вальс Ф. Шопена.
Читець:
Рік 1958 "Порив"
Не однолюби свою тривогу ранню,
той край, де обрію хвиляста каламуть.
Де в надвечір'ї вітровії тчуть
Єдвабну сизь, не віддану ваганню.
Ходім. Нам є де йти. Дороги неозорі,
Ще сизуваті в прохолодній мглі.
Нам є де йти. На хвилі, на землі -
Шляхи, мов обрії, - далекі і прозорі.
Шумуйте, весни - дні! Ярійте, вечори,
Поранки, шліть нам усмішки лукаві!
Вперед, керманичу! Хай юність догорить -
Ми віддані життю. І нам воздасться в славі.
Ведучий 1: По закінченні вузу, "стужілий за справжньою, недонецькою Україною", Василь Стус бере направлення на роботу в сільську школу на Кіровоградщині.
Ведучий 2: Рік 1959. Перша публікація віршів в Літературній газеті". Потім була служба в війську.
Ведучий 1: "Після армійський час був уже часом поезії. Це була епоха Пастернака і необачно велика любов до нього". Повернувшись до Донбасу, йде вчителювати в школу.
Ведучий 2: Із листа Андрію Малишку "На Донбасі (та й чи тільки) читати українську мову в російській школі - одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми щоб це робити...
Читець:
Ми не перші і не останні
під розгойданим небом стали
ми добою до бурі поставлені
Лицями славними
Як могутні дуби-запорожці
Нам кремезними бути хочеться
Молодий у борні поточиться.
Молодий повен моці.
Ведучий 1: Рік 1963. Після звільнення зі школи працював на шахті, потім літературним редактором газети "Социалистический Донбасс". Та основне - це підготовка до вступу до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР.
Ведучий 2: Василь Стус - аспірант. В аспірантурі Василь Стус навчався до 15 листопада 1965 року - моменту відрахування. В цей час поет друкується на сторінках часописів, готує до друку першу збірку "Круговерть".
Читець :
У цьому полі синьому, як льон
де тільки ти - і ні душі навколо,
уздрів і скляк - блукало серед поля
сто тіней. В полі, синьому, як льон
і в цьому полі, синьому, як льон
судилося тобі самому бути,
судилося себе самому чути -
у цьому полі, синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснові малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну биндою згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні -
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі
зазнати тут. На рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе - сто тебе супроти,
і кожен ворог, сповнений скорботи,
і погинає, але шле прокльон.
Та кожен з них - то твій - таки прокльон,
твоєю самотою обгорілий,
вертаються тобі всі жальні стріли
у цьому полі, синьому, як льон.
Ведучий 1: 4 вересня 1965 року... Виступ в кінотеатрі "Україна" з приводу репресій, які обрушились на українську інтелігенцію. Як результат: виключення з аспірантури, не можливість знайти роботу за фахом...
Ведучий 2: В тому ж 1965 безробітний Василь Стус одружується з людиною, яка прийняла на плечі весь тягар його бурлацького життя - Валентиною Попелюх.
Ведучий 1: Працюючи на різних роботах Василь Стус не полишає
літературної праці. Саме в цей час з-під його пера виходить збірка
"Зимові дерева". Але видрукувати її на батьківщині не
вдалося.
Ця книга побачила світ 1970 року в Брюселі.
Ведучий 2: Трагічний 1970-й. Звіряче вбивство Алли Горської. Останнє слово Василя Стуса над її могилою... прямий виклик кинуто. І вже всім зрозуміло, що держава не подарує нікому звинувачення у вбивстві...
Ведучий 1: Неминучість арешту... Кожен день, кожна година наповнені працею. Закінчено статті "Феномен долі" та "Зникоме розцвітання", видруковано 12 примірників третьої збірки поезій "Веселий цвинтар".
Читець:
Колеса б'ють, колеса б'ють
кудись торують путь,
уже - додому не вернуть,
додому - не вернуть.
Ведучий 2: Року 1972, місяця січня, числа 13 у місті Києві та Львові відбулися арешти та обшуки. Заарештували тоді і Василя Стуса.
Ведучий 1: Суд... П'ять років таборів і три роки заслання...
Ведучий 2: Пройшовши крізь страхіття таборів в серпні 1979 року поет повернувся до Києва. Відчайдушні пошуки роботи.
Ведучий 1: Наприкінці 1979 р. - вступ до Української Гельсінської спілки. В травні 1980 року - новий арешт. Суд... 10 років таборів особливого режиму та 5 років заслання.
Читець:
І знов Господь мене не остеріг
І знов дорога повилась
Тож до побачення у просторі
і до побачення у часі.
Ведучий 2: Грудень 1982... почався відлік покарання, що було накладено на Василя Стуса - рік камери одиночки.
Ведучий 1: В ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в камері ВС
- 389/36 помер Василь Стус...
Звучить музика: мелодія пісні "Ой, у лузі червона калина".
Читець:
Пройди крізь сто дверей; устяж прочинених
здолай стонадцять моторошних бід,
крізь товщу мурів, перетинок, стін
крізь кремінь гір, крізь хащу віковічну
лісів прадавніх, крізь стонадцять кіл,
вогнем пойнятих...
Ведучий 2: 19 листопада 1989 року прах Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого перевезено до Києва і віддано землі Байкового цвинтаря після заходу сонця...
Ведучий 1: В ніч з 22 на 23 квітня 1990 року спалено могилу Василя Стуса, а вже влітку цього ж року перші вулиці міст і сіл України почали носити його ім'я.
Звучить музика: Мелодія "Ще не вмерла, України..."
Читець:
"...Це вже доля, а долі не обирають. Отож, її приймають - яка
вона вже не є.
А коли не приймають - тоді вона силоміць обирає нас".