До 100-річчя з дня народження українського письменника К.Гордіенка
Велику роль в календарі пам'яті грають роковини. В цьому році літературна
Харківщина відзначає ювілейну дату - 100-річчя з дня народження
відомого письменника Костя (Костянтина Олексійовича) Гордієнка.
До пам'ятки увійшли відомості про життя і творчість письменника
і література про нього.
Підготовка посібника проводилась за фондами Харківської обласної
універсальної наукової бібліотеки. Добір матеріалу завершено за
станом на 1 вересня 1999 року. Його описано за існуючими правилами
та систематизовано у відповідних рубриках.
Костянтин Олексійович Гордієнко : біографічна довідка
Костянтин Олексійович Гордієнко народився 3 жовтня 1899 року у
с. Микитинці на Хмельниччині, в сім'ї робітника. У 1910 році разом
з батьками переїхав до Одеси, де в 1917 р. закінчив ремісничу школу.
Працював у майстернях, на хімічному і рафінадному заводах, тут прилучився
до революційної боротьби. Якийсь час працював відповідальним секретарем
селянської газети "Більшовик", редактором балтської повітової
газети "Червоне село".
Про цю пору в житті молодого журналіста можна прочитати друковані
спогади самого Костя Гордієнка. Перший - по-юнацьки бадьорий, з
доброю пучкою гумору - у журналі "Всесвіт" (1925). Другий
- роздум літньої людини, яка прискіпливо оцінює пережите - в газеті
"Друг читача" (3 квітня 1975 р. Ці "Спогади повітового
редактора" ввійшли також до збірки статей і есе "Рясне
слово").
У 1922-27 роках Гордієнко жив у Харкові, належав до спілки пролетарських
письменників "Гарт", працював у газеті "Вісті ВУЦВК".
Робота поряд з Василем Блакитним, Олександром Довженком, Остапом
Вишнею багато дала вчорашньому повітовому редакторові.
В журналах і газетах починають з'являтися Гордієнкові оповідання,
виходять у світ перші книжечки: "Федько" (1925), "Червоні
роси", "Харчевня "Розвага друзів" (1926), "Автомат"
(1928), "Славгород" (1929).
У 1929 році оселився у Лебедині. За свідченням самого письменника,
лебединський період був найбільш плідний у його творчому житті.
Кінець 20-х - початок 30-х років був для нього часом визрівання
"суспільного і художнього світогляду", коли зрілішим впевненішим
стало перо прозаїка. Він пише повісті "Мудриголови", "Повість
про комуну" (1930), "Атака" (1931), "Зерна"
(1934). Своєрідним літописом колективізації є "Зерна"
- один з перших в українській радянській літературі цикл повістей,
присвячений людям села.
У 1934 році Гордієнко - член СП України.
У 1936 році виходить роман "Діти землі", у якому автор
звертається до часів минулих, дореволюційних. Звернення К.Гордієнка
- у "Дітях землі" - до епохи передреволюційної не було
випадковим: письменника цікавило життя українського села протягом
перших десятиріч ХХ століття. Він тим самим готувався до написання
свого найбільшого твору, трилогії "Буймир", початок якій
покладе роман "Чужу ниву жала", завершений в 1940 році.
У роки Великої Вітчизняної війни К.Гордієнко працював у газетах
"Радянська Україна", "Соціалістична Харківщина".
Події цих суворих років знайшли втілення у його книжках "Дівчата
- подруги" (1941), "Листи до друзів" (1942), "Вірність"
(1943), "Сильніше смерті" (1946). Із перших днів звільнення
Харківщини письменник включається в напружену творчу роботу. З-під
його пера виходять книжки "Б'ють джерела" (1947), "Цвіти,
земля" (1951), повісті "Заробітчани" (1949), "Сім'я
Остапа Тура" (1958), "Зимова повість" (1965), романи
"Дівчина під яблунею" (1954), "Буймир" (1968).
Трилогія "Буймир" є художнім осмисленням історії українського
села, "біографія" якого сягає заворушень і повстань 1905
року. У долях людей Буймира мовби сходяться усі історичні шляхи,
явлено звеличену виболілу правду України.
За трилогію "Чужу ниву жала" (1940), "Дівчина під
яблунею" (1954), "Буймир" (1968) К.Гордієнко удостоєний
Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка.
Перу К.Гордієнка належить також кілька книжок-спогадів, роздумів
про літературу, народні характери, мову ("Лінія пера"
(1932), "Слово про слово" (1964), "Рясне слово"
(1978)).
За великі досягнення в літературі К.О.Гордієнко був також нагороджений
орденами "Трудового Червоного Прапора" та "Знак пошани",
медалями.
Помер К.О.Гордієнко 18 грудня 1993 року в Харкові.
Окремі видання
Твори у двох томах. - К.: Дніпро, 1979.
Т. 1.: Чужу ниву жала; Дівчина під яблунею: Романи. - 639 с.
Т. 2.: Буймир: Роман. Роздуми і спогади. - 552 с.
Вибрані твори: В 2 т. - К.: Дніпро, 1986.
Т. 1.: Чужу ниву жала; Дівчина під яблунею: Романи. - 644 с.
Т. 2.: Буймир; Заробітчани: Повісті. - 454 с.
Буймир: Трилогія. - К.: Дніпро, 1975. - 904 с.
Рец.: Гельфандбей Г. Доля Буймира // Соц. Харківщина. - 1973.
- 5 січ.
Дорошенко В. Джерела народної незборимості // Соц. Харківщина.
- 1972. - 4 квіт.