ХАРКІВЩИНА: WEB-проект Харківської обласної універсальної  наукової бібліотеки

Малицький Ігор Федорович

Звання «Почесний громадянин м. Харкова» присвоєно у 2017 році за професіоналізм, вагомий внесок у розвиток Харкова, що сприяло підвищенню його всеукраїнського та міжнародного іміджу.

Професор Української інженерно-педагогічної академії, голова Харківської обласної ради борців антифашистського опору, колишніх в’язнів фашистських концтаборів
Народився 12 лютого 1925 р. у Харкові.
У 1941 р. закінчив 8 класів середньої школи № 30.
Під час окупації він перебував у Харкові. У 1943 р. був забраний німецькими окупантами для відправки до Німеччини. Втік на території Чехословаччини, але був знов заарештований та відправлений у в’язницю м. Кладно (Чехія).
До травня 1944 р. перебував у концтаборі «Терезін» (у роки Другої світової війни – Терезінштадт – невеликий концентраційний табір), звідси жертви, які мали бути страчені, відправлялися до інших таборів. В’язня Малицького перевели до концтабору «Аушвіц» (один із найбільших таборів, що існував біля м. Освенцим, входив до комплексу таборів смерті «Освенцим» у Польщі). Тут він знаходився до серпня 1944 р.
Пересилка в’язня до «Маутхаузену» (німецький концтабір в Австрії), потім – до «Лінц-3» (філія у системі концтаборів «Маутхаузен»). На початку травня 1945 р. І.Ф.Малицький бере участь у повстанні й з групою в’язнів пішов назустріч Червоній армії.
Далі була служба в Червоній армії у складі 273-го гвардійського гаубичного полку Другої танкової армії: спочатку в Австрії, а з 1946 р. – у Німеччині.
У 1950 р. І.Ф.Малицький повернувся у рідний Харків.
Після демобілізації закінчив вечірню школу.
У 1956 р. закінчив машинобудівний факультет Харківського гірничого інституту [ХГІ] (нині Харківський національний університет радіоелектроніки – [ХНУРЕ]).
У 1956–1957 рр. І.Ф.Малицький був начальником рудоремонтних майстерень Дмитровуглебуду (м. Олександрія).
У 1957–1964 рр. завідував лабораторією кафедри технології гірничого машинобудування ХГІ, та навчався в очній аспірантурі (1961–1964 рр.).
З 1964 р. і донині працює в Українському заочному політехнічному інституті [УЗПІ] (нині Українська інженерно-педагогічна академія [УІПА]): викладачем, старшим викладачем, доцентом (з 1969 р.), професором.
У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію й одержав наукове звання кандидат технічних наук.
У 1979–1989 рр. – завідувач кафедри технології машинобудування.
Ігор Федорович Малицький – вчений у галузі технології та складальних процесів у машинобудуванні. Керував розробкою, виготовленням і впровадженням у виробництво складальних автоматів, напівавтоматів і автоматичних ліній на підприємствах СРСР і зарубіжжя.
Опублікував понад 100 наукових праць та більше 80 навчальних посібників, автор 15 авторських свідоцтв і патентів.
З 1986 р. – науковий керівник підготовки аспірантів. Під його безпосереднім науковим керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій.
Тричі був учасником Виставки досягнень народного господарства [ВДНГ] СРСР, у 1964 р. був удостоєний бронзової медалі ВДНГ.
Бере активну участь у вихованні молоді. Був начальником спортивно-оздоровчого табору «Буймеровський».
Малицький Ігор Федорович відомий як активний антифашистський діяч. Він зробив вагомий внесок у розвиток ветеранського руху, у військово-патріотичне виховання молоді.
З 1963 р. – заступник голови, голова Харківської обласної ради борців антифашистського опору, колишніх в’язнів фашистських концтаборів.
У січні 2015 р. він їздив на церемонію відзначення 70-річчя визволення концтабору «Освенцім» до Польщі, провів екскурсію президенту країни пану Б.Комoровському.
10 травня 2015 р. – приймав участь у пам’ятних заходах з нагоди 70-ї річниці визволення концентраційного табору «Маутхаузен». Як колишній в’язень був запрошений консультантом фільму «20-й блок». Фільм про події весни 1945 р., коли з блоку смертників № 20 концтабору «Лінц 3» втекли 500 в’язнів, зокрема І.Ф.Малицький. У живих тоді залишилося тільки 9 чоловік.
Професор І.Ф.Малицький нагороджений Орденом «За заслуги» II ступеня (2015), медаллю «Ветеран праці» (1984), знаком «Відмінник освіти України» (1998), Грамотою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (1983), Грамотами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1985, 1989), дипломом «Вища школа. Найкращі імена».
21 червня 2017 р. рішенням ХІІІ сесії Харківської міської ради 7-го скликання присвоєно звання «Почесний громадянин міста Харкова» за професіоналізм, вагомий внесок у розвиток Харкова, що сприяло підвищенню його всеукраїнського та міжнародного іміджу. Відзнаки новим почесним харків’янам вручив міський голова Геннадій Кернес. Вшанування нових почесних громадян міста відбулося 23 серпня у Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. М.Лисенка.
Помер 23 листоп. 2021 р.

Матеріал підготовлено у 2017 році

Інші роки:

2023 2022 2021 2020 2019 2018 2017 2016 2015 2014
2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004
2003 2002 2001 2000 1999
до головної сторінки...