ХАРКІВЩИНА: WEB-проект Харківської обласної універсальної  наукової бібліотеки

« Методичні матеріали

 

Сучасник поколінь прийдешніх

Методико-бібліографічні матеріали [2002]

До 120-річчя з дня народження М.Г. Куліша

Додатки:

  1. “Микола Куліш - драматург доби”. Книжкова виставка.
  2. “Талант не підвладний часу". Вечір-портрет
  3. “Драматургічні образи Миколи Куліша”. (Обговорення драми “Народний Малахій”)

 

Я твердо вирішив робити ту справу,
із якої і партії і революції буде більше користі.
Драми, комедії, роман, брошури, дитяча література, марксистська самоосвіта....
М.Куліш

 

Микола Гурович Куліш — український письменник-драматург. Талант могутній і щедро багатогранний, який зріс на живлющому народному грунті й усім своїм художницьким чуттям спрямований на добро, на творення й утвердження найблагородніших ідеалів гуманізму, правди - без фальші й прикрас, на суспільний прогрес.

Микола Куліш- чи не найтрагічніша постать доби так званого “Розстріляного Відродження”. Один із зодчих радянської драми, він писав твори, засновані на кращих традиціях української літератури і культурних надбань світової драматургії. Митець будував свої п’єси переважно на сюжетах з українського життя. Широчінь їх жанрового спектру сягає від народної драми до сатиричної комедії та лірико-романтичної “сонати”.

Доля відвела письменникові лише десять творчих років. Микола Куліш востаннє обізвався з політичного ізолятора Соловків 15 червня 1937р і зник у безвісті. Найімовірніше, що його було розстріляно у листопаді 1937р. разом із групою діячів української культури на сумнозвісній Секирній горі / за іншими свідченнями, тоді ж таки скинуто під лід Білого моря/. Твори М.Куліша, заборонені у 30-і роки, поверталися на українську сцену важко, з великими втратами, здебільшого кружним шляхом, через іншомовні переклади й постановки. Сьогодні ж, опановуючи творчість письменника, ми мусимо пізнати в ній усе -від агіток на злобу дня до його драматургічних шедеврів, від ядучої публіцистики до листів, адресованих друзям і рідним, від сміху до плачу, від любові до ненависті.

В цьому році виповнюється 120 років від дня народження М.Г.Куліша.

З метою популяризації творів М.Г. Куліша пропонуємо провести в бібліотеках:

книжкові виставки:

  1. “...З порога смерті...”
  2. “Письменники України-жертви сталінських репресій”
  3. “Драматург велетенського масштабу”
  4. “Талант і правда митця”
  5. “Трагічна доля Миколи Куліша”
  6. “З роздумів над долею Миколи Куліша”
  7. “Микола Куліш- драматург доби”

обговорення творів:

  1. “Роль Великодня у “Патетичній сонаті” М.Куліша”
  2. Микола Куліш і фольклор”
  3. “Драми Куліша - “Народний Малахій” та “Патетична соната” -це шедеври світового значення”
  4. “Драматургічні образи Миколи Куліша”
  5. “Кулішева драматургія в світовому контексті”

читацькі конференції:

  1. “За соловецькою межею”
  2. ”У закуті звинувачень”
  3. “З проекцією на сучасність: драматургія Куліша”
  4. “Проблеми українізації культурного розвитку свого народу в творчості Миколи Куліша”
  5. “Українська інтелігенція на Соловках”

літературні вечори

  1. “Микола Куліш на музичній сцені”
  2. “Прозріння і туга М.Куліша”
  3. “Микола Куліш- пропагандист ідей доби революції, громадянської війни”
  4. “Духовна криза героїв в драматургії Миколи Куліша”

 

Додаток № 1. “Микола Куліш - драматург доби”. Книжкова виставка.

Розділ 1. На цвинтарі розстріляних ілюзій.

"... що хочеш, Часе,
Усе віддам тобі по край -
І юність, й молодості чашу,
Життя сьогоднішнє й вчорашнє,
Лиш Слова мого не чіпай!"
М.Вінграновський

Розділ 2. Де клас пригноблених, там і моя нація...

"Ось я пошлю вам пророка Іллю,
Перше, ніж день Господній настане,
великий й страшний!
і приверне він серце батьків до синів..."
М.Куліш

Розділ 3. Трагічний шлях в безсмертя

"І навіть в смертнім часі агонії
В повітрі пише ще його рука"
М.Зеров

 

Додаток 2.“Талант не підвладний часу". Вечір-портрет

Ведуча 1: На долю видатної особистості припадає майже обов’язково більш або менш напружена боротьба з сучасниками й суспільством. Ця боротьба триває часто й по смерті. Та проходять десятиліття, народжуються нові покоління, слабне гострота почувань, блідне пам’ять. Але не зважаючи на все це, ставлення наше до Куліша ще й досі не зрівноважилося, не прояснилося. Ми так рідко згадуємо про того, який народу нашому подарував Біблію й Шекспіра, що залишив нам перший національно-історичний роман, що залишив нам мову, вже не ту, що була діалектом для “домашнього” вжитку, а мову, вироблену і для публіциста, і для науки, і для белетристики; що дав нам зразки політичної поезії ,що, врешті, створив нам нашу сучасну абетку.

Читець: І хіба не живі й досі, його давні-давні слова:
“ Прославлять і благословитимуть майбутні покоління лише тих, що дбають за це, аби землю нашу посіли в спадщину ті, що пролили за неї свою кров. Про інших буде стільки пам’яті, що за будівників залізничних шляхів і таких інших речей...Ми ж беспогсередні пани і володарі цієї землі. На ній відіб’ється наше моральне обличчя, і буде вона відома народам рисами цього обличчя, яких ніхто стерти не зможе!”

Ведуча 2: Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892р. у с. Чаплинка Херсонської області в селянській родині.

Читець: ”Початок мого дитинства - самотність у хаті (мати йшла на поденщину)й схильність до блукання. Базар вабив мене недогризками, ярмарок каруселями; церква -процесіями та хоровим співом; весілля -своїми обрядами і музикою; похорони - поминаннями й бубликами та ще й тим, що на похоронах мене не били”.

Ведуча 1: З восьми років він здобував освіту у народній школі, де виявив себе здібним, обдарованим учнем. Тому після закінчення навчання місцева інтелігенція на зібрані кошти направила його вчитися до училища в Олешках /нині Цюрупинськ/. Олешки обдарували Куліша шкільними друзями, і цей вогник світив йому завжди. Згодом Микола продовжував навчання в громадській чоловічій гімназії, де разом з учнями випускав рукописний журнал, писав вірші, малював карикатури. Але закінчити цей учбовий заклад йому не вдалося: в 1913 р. гімназію було закрито.

Ведуча 2: Тікаючи від нестатків і голоду, але мріючи одержати атестат про закінчення гімназії, М.Куліш їде на Кавказ, де екстерном було легше скласти іспити. Він готується до вступу в університет, проте починається перша світова війна. М.Куліш вчиться в Одеській школі прапорщиків, після закінчення якої з 1975 р. перебуває у діючій армії.

Ведуча 1: На початку 1918 р. М.Куліш повертається в Олешки, де очолює виконком міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів редагує газету, завідує повітовим відділом народної освіти. Під час наступу денікінців він у складі Дніпровської організації КП/б/У евакуюється до Херсону, де формує Дніпровський селянський полк, з яким як начальник штабу проходить бойовий шлях од Херсону до Києва.

Ведуча 2: Після переїзду в 1922 р. до Одеси він працює в губ наросвіті, допомагає організувати школи і дитячі будинки, створює букварик і читанку, пробує свої сили в жанрі оповідання для дітей. У 1924 р. надсилає до Харкова свою першу п’єсу “97”, прем’єра якої відбулась того ж року.

Читець: В період розквіту політичної агітки й театрального плакату Микола Куліш першим з пореволюційних драматургів прийшов до психологічного письма. Авторові пощастило так майстерно зафіксувати дух і настрій доби, що твір і сьогодні вражає своєю правдивістю, лишається яскравим зразком історичного нашого минулого. То був реалізм нової доби, неприкрашена правда страшної доби -замовчування десятиліттями нелюдського голоду, випадки людоїдства, спричинених трагедією знищеного села.

Ведуча 1: Близькі за тематикою наступна п’єса М.Куліша “Комуна в степах”/1924/ та соціальна драма “Прощай село”/1933/, які складають своєрідну трилогію з життя села періоду колективізації 20-30-х рр.

Ведуча 2: У 1925 р. Микола Куліш переїхав до Харкова. Тут зблизився з Л.Курбасом та М.Хвильовим, вступив до літературної організації ВАПЛІТЕ. Письменник активно працював, експериментував в усіх жанрах драматичного мистецтва. В його творчій майстерні з’являються комедія -фарс “Хулій Хурина”, побутова комедія “Отак загинув Гуска”, філологічний водевіль “Мина Мазайло”, психологічна мелодрама “Зона”.

Ведуча 1: Куліш уперше знаходить своє літературне середовище. Він віддається щасливому почуттю творчої дружби, найкращі рухи душі подаровано талановитому осередку, який прагне зберегти незалежність і тримається до певної міри опозиційно стосовно партійного керівництва, захищає справді творче розуміння завдань мистецтва.

Читець: У березні 1929 р. на театральному обрії з’явилася п’єса “Народний Малахій”, яка і сьогодні у багатьох моментах звучить пророче. Куліш продовжив одну із тем світової драматургії - тему неопророка -людини, яка бере на себе місію змінити світ, зруйнувати стару модель життя й витворити нову. -“Чуєш, сурми заграли...” Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціалізму. Іду..!

Ведуча 1: Критика, з виходом цієї п’єси, почала звинувачувати Куліша в націоналізмі, а твір оголосила пасквілем на радянську дійсність. Саме з цієї п’єси, поставленої на сцені “Березоля”, і почалося цькування Л.Курбаса і М. Куліша.

Ведуча 2: Час показав, що шедеврами світового значення є дві вершинні драми Куліша-“ Народний Малахій” та “Патетична соната”. “ Патетична соната” стала для Куліша його авторською сповіддю. Темою п’єси є змалювання бурхливих подій, що відбулися на Україні після Лютневої революції 1917 р. та у період громадянської війни. Ця драма -суровий присуд життю серед руйнації та крові, вона стверджує: немає на світі ідей, за які можна б заплатити людським життям -чужим, а не власним.

Читець: В образі поета Ілька, в його сповіді М.Куліш показав крах романтичних ілюзій молодого українського інтелігента 20-х років. Трагедійні обставини змушують його зробити вибір за ситуації, коли вибір неможливий: він зрікається свого національного я, проголошуючи, що віднині-“де клас пригноблених, там і моя нація”. Вінцем п’єси став блискуче виписаний образ Марини Ступай. Марина ненавидить не український народ, а українську юрбу, яка після першого ж удару чи поразки “піде урозтіч, ідею кине на дорогу і сама ж її і розтопче...”

Ведуча 1: Історія дала нам страшні приклади того, як масова свідомість сталінської доби топтала кинуту на дорогу ідею всесвітньої рівності, братерства й свободи, як найкращі з найкращих лягли для торжества “казарменого соціалізму”. І в цьому Куліш набагато випередив своїх критиків.

Читець: У тому , що сталося з Кулішем, велика роль належала власне його людським почуттям, благородній відданості друзям. З натури, а, головне, через обставини свого життя, драматург був самотньою людиною. Люди навколо нього -як люди, усякі, але вони не розуміли, наскільки він був інший, у якому світі жила його душа. Він широко й мудро мислить, незалежно судить про свій час і людей його.

Ведуча 1: Куліш відкрито провістив загибель свою і друзів ще у1926 року у драмі “Зона”, яку заборонили і тому ніхто її не знав. Співробітників невідомої нам будівельної установи і членів одного партійного осередку драматург розглядає як людей революції. У фіналі “Зони” біля залізобетонного пам’ятника Ленінові гинуть і Овчар, до краю розчарований в ідеях соціалізму, і міцний, спокійний комуніст Брус, вбитий мстивою кулею; кара чекає й вбивцю, для якого розмови про соціалізм давно були тільки засобом самоствердження.

Читець: Здається, на той час Куліш починає вже відчувати й певну особисту небезпеку. Зламним для нього,-як і для мільйонів на Україні, стає 1932 рік. Істотно, болісно змінюються позиції драматурга у суспільному та літературному побуті. Повсюдна заборона “Патетичної сонати”, яку грали у Росії, перегородила Кулішеві останній вільний шлях до порятунку.

Ведуча 2: Серед п’єс Миколи Куліша є і чисто авангардистська-“Вічний бунт”. Останнім драматичним твором М.Куліша, який побачили глядачі за його життя /1933/, стала соціальна драма “Маклена Граса”, де змальовано тяжке життя трудящих у буржуазній Польщі.

Ведуча 1: У своїх драматичних творах письменник неодноразово гостро ставив проблеми українізації культурного розвитку свого народу. він створив колоритні національні характери, які здобули популярності у виконанні акторів театру Леся Курбаса “Березіль”. Така творча діяльність спричинила до виключення його у 1934 р. з комуністичної партії за те, що написав антипартійні п’єси.

Читець: Творчий шлях М.Куліша обірвався раптово: у грудні 1934р., під час похорону його найближчого друга І.Дніпровського, письменника заарештували. Всі папери були вилучені, доньку виключили з консерваторії. У березні 1935 р. Миколу Гуровича засудили до десяти років позбавлення волі. Тяжко хворий на туберкульоз, він відбував строк на Соловках, де поволі вмирав у казематі.
Точна дата смерті письменника невідома.

Ведуча: 2:З тринадцяти п’єс Миколи Куліша за його життя не були дозволені до постановки шість. Серед них-“Такі” (рукопис зник під час арешту), “Патетична соната”. П’єсу “Хулій Хурина” вдалося поставити тільки в російському перекладі. Кращі твори драматурга - “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” , ”Маклена Граса”- мали успіх у глядача, але незабаром їх було заборонено до показу й піддано політичній анафемі. За життя Кулішеві не довелося побачити видання збірки своїх творів: роботу над нею силоміць було припинено.

Читець: Сьогодні твори Миколи Куліша повертаються нашому народові в повному обсязі, читач має можливість ознайомитись з дорогоцінним доробком. У театральних студіях починається нове прочитання творів митця.

 

Додаток 3. “Драматургічні образи Миколи Куліша”. (Обговорення драми “Народний Малахій”)

Питання для обговорення:

  1. Драма М. Куліша “Народний Малахій” - це трагікомедія того часу, чи згодні ви з цим визначенням?
  2. Чому критика, з виходом цієї п’єси, почала звинувачувати Куліша в націоналізмі, а твір оголосила пасквілем на радянську дійсність?
  3. Духовна криза героїв в драмі Миколи Куліша;
  4. В чому полягає конфлікт героїв драми?
  5. Фантастичний образ “Народного Малахія”.
  6. Актуальність драми М.Куліша в наш час.

 

Література

Основні видання творів М.Г.Куліша.

  1. Твори: В 2т.-К.:Дніпро, 1990.-877с.
  2. Твори.-К.: Молодь,1968.-340с.
  3. Патетическая соната. Маклена Граса. Пьесы.- М.:Искусство,1964.-169с.
  4. Пьесы.-М.:Искусство, 1980.-351с.
  5. Мина Мазайло: Комедія// Вітчизна.-1989.-№1.-С.75-121.

Про життя і творчість М.Г.Куліша.

  1. Барабан Л. П’єси М.Куліша за рубежем
  2. Голобородько Я. Їх стратили в один день: (Л.Курбас, М.Куліш)// Літ.Україна.-1997.-6 листоп.
  3. Іванченко М. Цей невгамовний Куліш // Вітчизна.-1989.-№5.-С.154-159.
  4. Івахта Т.Ф. Микола Куліш-драматург доби // Укр.мова і літ.в шк.-2001.-№2.-С.34-35.
  5. Ільенко І. Тінь журби української // Уряд.кур’єр.-1992.-25 груд.
  6. Кореневич М. Маска справжня і уявна // Слово і час.-2000.-№11.-С.32-37.
  7. Красильникова О. Драматургічні образи Миколи Куліша// Слово і час.-1994.-№12.- С.63-67.
  8. Кузякіна Н.Б. Драматург Микола Куліш.-К., 1962.
  9. Кузякіна Н.Б. Несподіваний сюжет: Із слідчої справи Миколи Куліша // Київ.-1991.-№11.-С.130-135.
  10. Кузякіна Н.Б. “Ув’язнений за суровою ізоляцією...” // Київ.-1993.-№7.-С.117-126.
  11. Ляхова Ж. “Слухаю музику людської душі...”// Слово і час.-1994.-№11-12.-С.54-57.
  12. Попович-Семенюк М. Філософія кохання Миколи Куліша //Слово і час. - 1993.-№9.-С.45-50.
  13. Петров В. Романи Куліша // Вітчизна.-1991.-№5.-С.95-118.
  14. Ставицька Л. Про символіку драм Миколи Куліша // Укр. мова та літ. - 1997.-№24.-С.5.
  15. Танюк Л. Микола Куліш //Вітчизна.-1989.-№1.-С.69 -74.

Укладач:. А.В.Бакаєва
Редактор: Л.М. Федотова, Ю.М.Приходько