Сучасник поколінь прийдешніх Методико-бібліографічні матеріали [2002] До 120-річчя з дня народження М.Г. Куліша Додатки:
Я твердо вирішив робити ту справу,
Микола Гурович Куліш — український письменник-драматург. Талант могутній і щедро багатогранний, який зріс на живлющому народному грунті й усім своїм художницьким чуттям спрямований на добро, на творення й утвердження найблагородніших ідеалів гуманізму, правди - без фальші й прикрас, на суспільний прогрес. Микола Куліш- чи не найтрагічніша постать доби так званого “Розстріляного Відродження”. Один із зодчих радянської драми, він писав твори, засновані на кращих традиціях української літератури і культурних надбань світової драматургії. Митець будував свої п’єси переважно на сюжетах з українського життя. Широчінь їх жанрового спектру сягає від народної драми до сатиричної комедії та лірико-романтичної “сонати”. Доля відвела письменникові лише десять творчих років. Микола Куліш востаннє обізвався з політичного ізолятора Соловків 15 червня 1937р і зник у безвісті. Найімовірніше, що його було розстріляно у листопаді 1937р. разом із групою діячів української культури на сумнозвісній Секирній горі / за іншими свідченнями, тоді ж таки скинуто під лід Білого моря/. Твори М.Куліша, заборонені у 30-і роки, поверталися на українську сцену важко, з великими втратами, здебільшого кружним шляхом, через іншомовні переклади й постановки. Сьогодні ж, опановуючи творчість письменника, ми мусимо пізнати в ній усе -від агіток на злобу дня до його драматургічних шедеврів, від ядучої публіцистики до листів, адресованих друзям і рідним, від сміху до плачу, від любові до ненависті. В цьому році виповнюється 120 років від дня народження М.Г.Куліша. З метою популяризації творів М.Г. Куліша пропонуємо провести в бібліотеках: книжкові виставки:
обговорення творів:
читацькі конференції:
літературні вечори
Додаток № 1. “Микола Куліш - драматург доби”. Книжкова виставка. Розділ 1. На цвинтарі розстріляних ілюзій. "... що хочеш, Часе, Розділ 2. Де клас пригноблених, там і моя нація... "Ось я пошлю вам пророка Іллю, Розділ 3. Трагічний шлях в безсмертя "І навіть в смертнім часі агонії
Додаток 2.“Талант не підвладний часу". Вечір-портрет Ведуча 1: На долю видатної особистості припадає майже обов’язково більш або менш напружена боротьба з сучасниками й суспільством. Ця боротьба триває часто й по смерті. Та проходять десятиліття, народжуються нові покоління, слабне гострота почувань, блідне пам’ять. Але не зважаючи на все це, ставлення наше до Куліша ще й досі не зрівноважилося, не прояснилося. Ми так рідко згадуємо про того, який народу нашому подарував Біблію й Шекспіра, що залишив нам перший національно-історичний роман, що залишив нам мову, вже не ту, що була діалектом для “домашнього” вжитку, а мову, вироблену і для публіциста, і для науки, і для белетристики; що дав нам зразки політичної поезії ,що, врешті, створив нам нашу сучасну абетку. Читець: І хіба не живі й досі, його давні-давні слова:
Ведуча 2: Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892р. у с. Чаплинка Херсонської області в селянській родині. Читець: ”Початок мого дитинства - самотність у хаті (мати йшла на поденщину)й схильність до блукання. Базар вабив мене недогризками, ярмарок каруселями; церква -процесіями та хоровим співом; весілля -своїми обрядами і музикою; похорони - поминаннями й бубликами та ще й тим, що на похоронах мене не били”. Ведуча 1: З восьми років він здобував освіту у народній школі, де виявив себе здібним, обдарованим учнем. Тому після закінчення навчання місцева інтелігенція на зібрані кошти направила його вчитися до училища в Олешках /нині Цюрупинськ/. Олешки обдарували Куліша шкільними друзями, і цей вогник світив йому завжди. Згодом Микола продовжував навчання в громадській чоловічій гімназії, де разом з учнями випускав рукописний журнал, писав вірші, малював карикатури. Але закінчити цей учбовий заклад йому не вдалося: в 1913 р. гімназію було закрито. Ведуча 2: Тікаючи від нестатків і голоду, але мріючи одержати атестат про закінчення гімназії, М.Куліш їде на Кавказ, де екстерном було легше скласти іспити. Він готується до вступу в університет, проте починається перша світова війна. М.Куліш вчиться в Одеській школі прапорщиків, після закінчення якої з 1975 р. перебуває у діючій армії. Ведуча 1: На початку 1918 р. М.Куліш повертається в Олешки, де очолює виконком міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів редагує газету, завідує повітовим відділом народної освіти. Під час наступу денікінців він у складі Дніпровської організації КП/б/У евакуюється до Херсону, де формує Дніпровський селянський полк, з яким як начальник штабу проходить бойовий шлях од Херсону до Києва. Ведуча 2: Після переїзду в 1922 р. до Одеси він працює в губ наросвіті, допомагає організувати школи і дитячі будинки, створює букварик і читанку, пробує свої сили в жанрі оповідання для дітей. У 1924 р. надсилає до Харкова свою першу п’єсу “97”, прем’єра якої відбулась того ж року. Читець: В період розквіту політичної агітки й театрального плакату Микола Куліш першим з пореволюційних драматургів прийшов до психологічного письма. Авторові пощастило так майстерно зафіксувати дух і настрій доби, що твір і сьогодні вражає своєю правдивістю, лишається яскравим зразком історичного нашого минулого. То був реалізм нової доби, неприкрашена правда страшної доби -замовчування десятиліттями нелюдського голоду, випадки людоїдства, спричинених трагедією знищеного села. Ведуча 1: Близькі за тематикою наступна п’єса М.Куліша “Комуна в степах”/1924/ та соціальна драма “Прощай село”/1933/, які складають своєрідну трилогію з життя села періоду колективізації 20-30-х рр. Ведуча 2: У 1925 р. Микола Куліш переїхав до Харкова. Тут зблизився з Л.Курбасом та М.Хвильовим, вступив до літературної організації ВАПЛІТЕ. Письменник активно працював, експериментував в усіх жанрах драматичного мистецтва. В його творчій майстерні з’являються комедія -фарс “Хулій Хурина”, побутова комедія “Отак загинув Гуска”, філологічний водевіль “Мина Мазайло”, психологічна мелодрама “Зона”. Ведуча 1: Куліш уперше знаходить своє літературне середовище. Він віддається щасливому почуттю творчої дружби, найкращі рухи душі подаровано талановитому осередку, який прагне зберегти незалежність і тримається до певної міри опозиційно стосовно партійного керівництва, захищає справді творче розуміння завдань мистецтва. Читець: У березні 1929 р. на театральному обрії з’явилася п’єса “Народний Малахій”, яка і сьогодні у багатьох моментах звучить пророче. Куліш продовжив одну із тем світової драматургії - тему неопророка -людини, яка бере на себе місію змінити світ, зруйнувати стару модель життя й витворити нову. -“Чуєш, сурми заграли...” Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціалізму. Іду..! Ведуча 1: Критика, з виходом цієї п’єси, почала звинувачувати Куліша в націоналізмі, а твір оголосила пасквілем на радянську дійсність. Саме з цієї п’єси, поставленої на сцені “Березоля”, і почалося цькування Л.Курбаса і М. Куліша. Ведуча 2: Час показав, що шедеврами світового значення є дві вершинні драми Куліша-“ Народний Малахій” та “Патетична соната”. “ Патетична соната” стала для Куліша його авторською сповіддю. Темою п’єси є змалювання бурхливих подій, що відбулися на Україні після Лютневої революції 1917 р. та у період громадянської війни. Ця драма -суровий присуд життю серед руйнації та крові, вона стверджує: немає на світі ідей, за які можна б заплатити людським життям -чужим, а не власним. Читець: В образі поета Ілька, в його сповіді М.Куліш показав крах романтичних ілюзій молодого українського інтелігента 20-х років. Трагедійні обставини змушують його зробити вибір за ситуації, коли вибір неможливий: він зрікається свого національного я, проголошуючи, що віднині-“де клас пригноблених, там і моя нація”. Вінцем п’єси став блискуче виписаний образ Марини Ступай. Марина ненавидить не український народ, а українську юрбу, яка після першого ж удару чи поразки “піде урозтіч, ідею кине на дорогу і сама ж її і розтопче...” Ведуча 1: Історія дала нам страшні приклади того, як масова свідомість сталінської доби топтала кинуту на дорогу ідею всесвітньої рівності, братерства й свободи, як найкращі з найкращих лягли для торжества “казарменого соціалізму”. І в цьому Куліш набагато випередив своїх критиків. Читець: У тому , що сталося з Кулішем, велика роль належала власне його людським почуттям, благородній відданості друзям. З натури, а, головне, через обставини свого життя, драматург був самотньою людиною. Люди навколо нього -як люди, усякі, але вони не розуміли, наскільки він був інший, у якому світі жила його душа. Він широко й мудро мислить, незалежно судить про свій час і людей його. Ведуча 1: Куліш відкрито провістив загибель свою і друзів ще у1926 року у драмі “Зона”, яку заборонили і тому ніхто її не знав. Співробітників невідомої нам будівельної установи і членів одного партійного осередку драматург розглядає як людей революції. У фіналі “Зони” біля залізобетонного пам’ятника Ленінові гинуть і Овчар, до краю розчарований в ідеях соціалізму, і міцний, спокійний комуніст Брус, вбитий мстивою кулею; кара чекає й вбивцю, для якого розмови про соціалізм давно були тільки засобом самоствердження. Читець: Здається, на той час Куліш починає вже відчувати й певну особисту небезпеку. Зламним для нього,-як і для мільйонів на Україні, стає 1932 рік. Істотно, болісно змінюються позиції драматурга у суспільному та літературному побуті. Повсюдна заборона “Патетичної сонати”, яку грали у Росії, перегородила Кулішеві останній вільний шлях до порятунку. Ведуча 2: Серед п’єс Миколи Куліша є і чисто авангардистська-“Вічний бунт”. Останнім драматичним твором М.Куліша, який побачили глядачі за його життя /1933/, стала соціальна драма “Маклена Граса”, де змальовано тяжке життя трудящих у буржуазній Польщі. Ведуча 1: У своїх драматичних творах письменник неодноразово гостро ставив проблеми українізації культурного розвитку свого народу. він створив колоритні національні характери, які здобули популярності у виконанні акторів театру Леся Курбаса “Березіль”. Така творча діяльність спричинила до виключення його у 1934 р. з комуністичної партії за те, що написав антипартійні п’єси. Читець: Творчий шлях М.Куліша обірвався раптово: у грудні
1934р., під час похорону його найближчого друга І.Дніпровського,
письменника заарештували. Всі папери були вилучені, доньку виключили
з консерваторії. У березні 1935 р. Миколу Гуровича засудили до
десяти років позбавлення волі. Тяжко хворий на туберкульоз, він
відбував строк на Соловках, де поволі вмирав у казематі. Ведуча: 2:З тринадцяти п’єс Миколи Куліша за його життя не були дозволені до постановки шість. Серед них-“Такі” (рукопис зник під час арешту), “Патетична соната”. П’єсу “Хулій Хурина” вдалося поставити тільки в російському перекладі. Кращі твори драматурга - “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” , ”Маклена Граса”- мали успіх у глядача, але незабаром їх було заборонено до показу й піддано політичній анафемі. За життя Кулішеві не довелося побачити видання збірки своїх творів: роботу над нею силоміць було припинено. Читець: Сьогодні твори Миколи Куліша повертаються нашому народові в повному обсязі, читач має можливість ознайомитись з дорогоцінним доробком. У театральних студіях починається нове прочитання творів митця.
Додаток 3. “Драматургічні образи Миколи Куліша”. (Обговорення драми “Народний Малахій”) Питання для обговорення:
Література Основні видання творів М.Г.Куліша.
Про життя і творчість М.Г.Куліша.
|