ХАРКІВЩИНА: WEB-проект Харківської обласної універсальної  наукової бібліотеки

« Методичні матеріали

 

Поет залишається поетом

Методико-бібліографічні матеріали [2003]

До 80-річчя з дня народження Б.О. Чичибабіна

Додатки:

  1. "Світ поезія врятує..." Книжкова виставка
  2. "Я родом оттуда... " Книжкова виставка
  3. "Як слово відгукнеться..." Вечір спогад

 

И не страшно душе - хорошо и легко слиться с листьями леса, с растительным соком, с золотыми цветами в тени облаков, с муравьиной землей и с небом высоким.

Б.А. Чичибабин

 

Ще кілька років тому в одному з віршів, писаних, видно, в нелегку для автора хвилину життя, але в звичайній для нього скромно - мужній манері, що велить сум і жалі ховати за гіркуватою іронією з самого себе, він написав:

В чинном шелесте читален
или так, для разговорца,
глухо имя Чичибабин,
нет такого стихотворца.

Неважко за цими словами уявити всю громадянську, літературну і житейську ситуацію, яка склалася навколо поета. Але був і тоді поет Борис Чичибабiн. І саме тому, що був, є він I сьогодні - вже для ширшого, незрівнянно ширшого кола людей. I є він - для їхньої, для нашої з вами душі, а не для "разговорца".

Це останнє важливо підкреслити. Борис Чичибабiн - не мастак ідеологічних сенсацій, не віртуоз кон'юнктурної сміливості, не виразник масового ажіотажу. Його поезія це постійна, вперта, тяжка, виснажлива I несуєтна робота совісті. Плодом такої роботи стає "чисте золото правди", якщо вжити вираз О.Довженка. Минають роки, приходять і відходять різноякісні історичні періоди, змінюються панівні суспільні настрої та захоплення, гасла і рубежі, політичні формули й інтелектуальні моди, - а поет, небайдужий до них, але й суверенний, - намиває і намиває кров'ю своєї душі оте "чисте золото правди". I настає, зрештою, історичний час, в якому воно стає потрібним і необхідним не лише для самого поета I вузького кола його однодумців, а для всього суспільства. До такого історичного часу, коли правда починає ставати потрібною і необхідною не лише окремим - якимось підозрілим - суб'єктам, а всьому суспільству, ми мали щастя дожити. I тоді з'ясовується, що совісне слово таких поетів, як Борис Чичибабiн, по-своєму допомагало наближати цей час: прирощуючи і свої чесні золотинки до того золотого збору, який напрацювали ті, кого він вважає своїми духовними взірцями,- від Б.Пастернака до О.Твардовського, від А.Ахматової до А.Платонова.

Народився Борис Чичибабiн 9 січня 1923 року в Кременчуці. 1940 року закінчив середню школу в Чугуєві на Харківщині. З кінця 1941 року служив у частинах Закавказького військового округу. Після Перемоги, демобілізований за станом здоров'я, того ж 1945 року вступає на філологічний факультет Харківського університету. Але довго навчатися не довелося - 1946 року "особым совещанием" засуджений до п'яти років ув'язнення за нібито антирадянську пропаганду. Звільнений по відбуттю строку в 1951 році, реабілітований після XX з'їзду партії. Протягом 1963-1968 років вийшло чотири його поетичні збірки - одна в Москві ("Молодость") і три в Харкові ("Мороз и солнце", "Гармония", "Плывет "Аврора"").

Все життя Бориса Чичибабiна пов'язане з Україною, i це не просто біографічна причетність. Є тут глибша кровна i духовна закорiненiсть.
В цьому році Борису Чичибабіну виповнилося б 80 років.

З метою популяризації творів Б.О. Чичибабіна пропонуємо провести в бібліотеках книжкові виставки, читацькі конференції, літературно - музичні вечори, вікторини під такими назвами :

  - "... Всему чужому не чужой..."
  - "И все-таки я был поэтом..."
  - "Триптих с голосом поэта"
  - "Полум'я правдивого слова"
  - ".. Больше, чем поэт"
  - "В одиночестве бунтарском..."
  - "Поет - це не професія, це доля..."

 

Додаток 1. "Світ поезія врятує..." Книжкова виставка

Не для себя прошу вниманья,
мне не достигнуть тех высот.
Есть у меня такая мания,
что мир поэзия спасет!
Б. Чичибабин.

Розділ 1. Гіркуватий присмак істини

"Блажен, кто посетил сей мир
В его минуты роковые:
Его призвали всеблагие
Как собеседника на пир."
Б. Чичибабин.

До цього розділу радимо підібрати літературу про життя і творчість поета.

Розділ 2. Поетика добра і світла

"Во имя доброты - и больше ни во чье,
во имя добрых тайн и царственного лада, -
а больше ничего Поэзии не надо,
а впрочем, пусть о том печется дурачье."
Б. Чичибабин.

В цей розділ пропонуємо підібрати літературу письменників, поетів сучасності

Розділ 3. Нікому душі не здам..

"В чем нет души, не может быть прекрасно "
Б. Чичибабин.

В цьому розділі читачам запропонуйте познайомитися зі збірками поета.

 

Додаток 2. "Я родом оттуда... " Книжкова виставка

Розділ 1. Его стихам вовек не потускнеть

"И все-таки я был поэтом.
Я был одно с народом русским
Я с ним ютился по баракам,...
каналы рыл и правду брякал..."
Б. Чичибабин.

Розділ 2. Я из времени в вечность отпущен...

"Я по тебе грущу, духовность,
не робот я и не злодей,
тебе ж, духовность, охо-хо в нас,
и ты уходишь из людей."
Б. Чичибабин.

Розділ 3. За полчаса до взмаха

"Под бременем седин
Я чувствую в первые,
Что мир сей посетил
В минуты роковые"
Б. Чичибабин.

 

Додаток 3. "Як слово відгукнеться..." Вечір спогад

Ведучий 1. Здається, не багато часу відділяє нас від тих днів, коли відбулося воскресіння Чичибабіна, його повернення до читача. Зрозуміло, що воно було органічним для тих років: більшість заборонених імен з'явилися на журнальних сторінках та книжкових полицях. Після двох десятиліть опали прийшло признання: публікації, підборки віршів, поетичні збірки.
Ведучий 2. 1994 року його не стало, а заінтересованість в його творчості, притяжіння до нього продовжує зростати.
Борис Чичибабін - поет класичного ладу. Все смутне, розмите, розкидане у часі і просторі стає в його поезії ясним, кристалічно чистим. Він - голос природи, народу, історії.

Ведучий 1. Борис Олексійович Чичибабін народився 9 січня 1923 року в Кременчуці в будинку батьків матері Наталі Миколаївни, яка жила у Харкові з чоловіком.

Ведучий 2. Громадянське прізвище Полушин - від вітчима, а Чичибабiн - це прізвище матері.
В 1940 р. Борис Олексійович закінчив школу в Чугуєві і поступив на історичний факультет ХДУ.

Ведучий 1. Війна перервала навчання... і з 1942 р. до 1945 р. Чичибабін проходить військову службу в Закавказькому військовому окрузі.

Читець.
И вот дарован нам привал:
Сидим и почиваем.
Здесь в прошлом Лермонтов бывал,
И мы теперь бываем.
Возможно, этот вот гранит
И этот вот песчаник
О нем предание хранит
В таинственном молчанье...
Однако ж, лютая жара.
Смотрю и вижу еле:
Стоит высокая гора,
Над ней века шумели...

Ведучий 2. 1945 року Чичибабін демобілізувався і вступив на філологічний факультет ХДУ. Здавав екзамени за 1 та 2 курси, але в червні 1946 р. був заарештований у Харкові і відправлений на Луб'янку до Москви, а відтіля (через Лефортовську тюрму) у Вятлаг (Кіровська область, Росія).
Читець. "... Я сдавал экзамены за два курса - хотел через год перейти на третий курс, но мне не удалось кончить ни одного: в июне 1946 г. был арестован. Когда меня спрашивают: за что? - я отвечаю: ни за что, как и многие в те времена. Вероятно, кто-то передал кому - то мои стихи, в которых, возможно, было что-то, хотя по тем временам особенной крамолы быть не могло. Разговоры, болтовня, стихи... "За антисоветскую агитацию", как было сказано в приговоре Особого совещания, меня осудили на 5 лет, по тем временам срок смехотворный. Это лишний раз подчеркивает, что арестован я был воистину ни за что..." (Із спогадів Чичибабіна Б.О.)

Ведучий 1. 1951 року Бориса Олексійовича було звільнено по відбуттю строку. Заробляв на життя випадковими роботами поки не закінчив бухгалтерські курси у 1953 р. До 1962 р. працював бухгалтером.

Ведучий 2. Борис Чичибабін почав друкувати свої вірші з 1958 р. 1963 року одночасно в Москві та в Харкові виходять збірки його віршів.

Читець.
"...Мои друзья передали стихи в Москву, и в 1963 г. вышла моя первая книжка. Но уж очень поздно она вышла, когда оттепель шла на спад. Именно поэтому я не рад ни московскому сборнику, ни тем трем, которые выходили потом в Харькове, потому что я не мог туда дать своих лучших стихотворений, а часть тех, что были изданы, вышли изуродованными, искалеченными...." (Із спогадів Чичибабіна Б.О.)

Ведучий 1. Протягом 1963-1968 р.р. вийшло 4 його поетичні збірки: одна в Москві "Молодость", і 3 в Харкові ("Мороз и солнце", "Гармония", "Плывет "Аврора").

Ведучий 2. Стосунки поета Бориса Чичибабiна з офiцiйними лiтературними iнстанцiями та органiзацiями складалися драматично. Хоч починалося все трiумфально. 1966 року його прийняли до Спiлки письменникiв, причому одна з рекомендацiй була Маршака. Далi почалися ускладнення. В 70-тi роки, коли проводилося велике чищення Спiлки письменникiв України, деяких iнших творчих спiлок та наукових iнституцiй вiд рiзного роду зловредних елементiв, до числа якихось там "iстiв" потрапив i Борис Чичибабiн.
Офiцiйне визнання не похитнуло його волi бути собою. Адже його поетична доля i достоїнство його слова визначаються глибиннiшими чинниками.

Читець.
Я б не сложил и пары слов,
когда б судьбы мирской горнило
моих висков не опалило,
души моей не потрясло.

Ведучий 1. Все життя Бориса Чичибабіна пов'язане з Україною, і це не просто біографічна причетність. Є тут глибша кровна і духовна закоріненість.

Читець.
С Украиной в крови я живу на земле Украины,
и хоть русским зовусь, потому что по-русски пишу, -
на лугах доброты, что ее тополями хранимы,
место есть моему шалашу.

Ведучий 2. Свої збірки Борис Олексійович не дуже любив, оскільки за бортами їх залишалися найдорожчі для нього вірші. Можна зрозуміти автора, та ще такого самокритичного i максималіста у вимогах до самого себе. Та, підійшовши до справи з літературознавчою об'єктивністю, можна було б сказати, що i в тих збірках є Чичибабiн: є його нестримна щирість, є громадянська чутливість, широта соціальних реакцій, гострота морального почуття, є біль за компрометовані ідеали революції, соціалізму, переживання їхнього істинного достоїнства й долі як своїх особистих ­ достоїнства й долі,- i це ріднить "виданого" Чичибабiна з "невиданим", який тільки тепер потроху видруковується i потроху "вичитується".

Ведучий 1. Остання книжка поезії Б.О. Чичибабіна вийшла в 1968 році і з того часу - тиша, повне забуття. Його не друкували, він був ізольований від широкого кола читачів, якому вони бали адресовані.

Читець.
С тенями в очах
от бдений и дум
с утра натощак
на службу иду.
Ах, дождик ли, снег, -
мне все трын-трава, -
в непрожитом сне
спешу на трамвай.
Подруга моя,
нежна уж на что,
не хуже, чем я,
воюет с нуждой
С зари до зари,
с работы домой -
картошку свари,
посуду помой....
("Вот так и живем")

Ведучий 2. Але читачі - друзі завжди були у Бориса Олексійовича: Л.Є. Пінський, за редакцією якого вийшла самвидат збірка віршів Чичибабіна; О.Шаров, О. Галич та багато інших.
Він жив поезією.

Читець.
"... для меня нет в человечестве звания больше, чем поэт, выше, чем поэт, нужнее людям, чем поэт. В стихах я иногда называю себя поэтом, когда мне это необходимо, чтобы через это название выразить какую-то важную мысль... В жизни - никогда, даже мысленно, даже в мечтах... Это же все равно, что сказать : я - герой или преступник. Или даже страшнее ... посягнуть на тайну... Для меня процесс писания - это тайна. "Ни дня без строчки" - не мой девиз.... Не я пишу стихи - мне кто-то их диктует. И этому не могли помешать ни тюрьма и лагерь, ни служба в трамвайно-троллейбусном управлении, ни какие - то житейские неурядицы...
Стихи - это чудо: что бы ни делалось вокруг тебя - ничего не существует. Ты живешь еще не написанным, но уже звучащим в тебе стихотворением. Это состояние - великое счастье...
(Із спогадів Б.О. Чичибабіна).

Ведучий 1. Чичибабін жив замкнуто, працював майстром, потім кладовщиком, робочим складу трамвайно-тролейбусного парку.

Читець:
Не то добро, что я стихом
дышу и мыслю с детства, то бишь
считаю сущим пустяком
все то, что ты, вздыхая, копишь.
Не то добро, что, опознав
в захожем госте однодумца,
готов за спором допоздна
развеселиться иль надуться.
Не то добро, что эта дурь,
что этот дар блажен и долог,
что и в аду не отойду
от книжных тумбочек и полок.
И если даже - все в свой час -
навеки выскажусь, неведом,
строкой случайной засветясь, -
добро опять-таки не в этом.

Ведучий 2. Чим старше ставав Борис Чичибабін, чим мудріше ставало його серце, тим частіше в думках він звертався до Бога. Він вважав, що Бог один - у православних і католиків, у християн і іудаїстів, у мусульман і буддістів, у віруючих і невіруючих. І Він перебуває у Вічності. Прощаючись із друзями, він не тільки цілував їх, але й хрестив, мов би захищав від всього поганого, що є в світі.

Читець:
Еще смогут сто раз на позор и на ужас обречь нас,
но, чтоб крохотный светик в потемках сердец не потух,
нам дает свой венок - ничего не поделаешь - Вечность,
и все дальше ведет - ничего не поделаешь - Дух.

Ведучий 1. Після перебудови великі зміни у країні радували Бориса Чичибабіна, і насамперед - свобода слова, величезна кількість колись забороненої справжньої літератури. Ці зміни позитивно позначилися і на його літературній долі: на нього обрушилася заслужена і все ж несподівана слава. Не можна сказати, що це не радувало. Одна за одною виходили його книги: "Колокола", "Мои шестидесятые", "82 сонета и 28 стихотворений о любви". З'явилася впевненість, що жив недаремно. Було присуджено Державну премію, премію імені А.Сахарова "За громадянську мужність письменника". Тішили запрошення на літературні свята в Москві і Києві, Ялті і Тарусі, в інших дорогих серцю місцях. Нарешті з'явилася можливість побувати за кордоном, він з'їздив до Італії та Німеччини, двічі побував в Ізраїлі, що полюбився йому. Навколо нього тепер було чимало людей. Про нього писали як про совість російської поезії, виразника дум найкращих представників сучасності.

Ведучий 2. Звісно, все це не могло не радувати. І водночас він став мовчазнішим і задумчивішим. З'явилася якась розгубленість, про яку він неодноразово писав у листах: "Перемены в нашей стране и в моей литературной судьбе застали нас неподготовленными к ним, в растерянности и неуверенности. Все эти публикации, интервью, выступления [...] меня скорее огорчают: все это пришло поздно и не так, как мне хотелось бы. [...] Мне от этого не радостно, а грустно, неловко, нехорошо. Я чувствую себя самозванцем, занявшим чье-то чужое, не мое, не свойственное мне место, тем более что вот уже два года, как я не пишу стихов. К тому же все, что сейчас происходит со мной, сопровождается суетой, которой я всегда боялся и противился, а сейчас от нее никуда не деться".
Розпад країни буквально приголомшив його. Про це він написав пронизливі вірші - "Плач по утраченной родине".

Читець.
Судьбе не скажешь: "Чур-чура,
Не мне держать ответ!"
Что было родиной вчера,
того сегодня нет.
Я плачу в мире не о той,
которую не зря
назвали, споря с немотой,
империею зла,
Но о другой, стовековой,
чей звон в душе снежист,
всегда грядущей, за кого
мы отдавали жизнь.
С мороза душу в адский жар
впихнули голышом:
я с родины не уезжал -
за что ж ее лишен?

Ведучий 1. Безсумнівно, ця трагедія душі прискорила те, що він пішов із життя...
"Чтоб не помнили зла, и добром отвечали на зло мы"... - Цю заповідь поет лишив наступним поколінням.

Ведучий 2. В 1994 р., майже одночасно, в Москві виходять дві збірки в різних видавництвах: "82 сонета и 28 стихотворений о любви" и "Цветение картошки". Сигнальні примірники збірки "Цветение картошки" були останніми, які Борис Олексійович встиг потримати в руках.

Ведучий 1. Незадовго до смерті він підготував рукопис свого вибраного і назвав його "В стихах и прозе", але до виходу видання, на жаль, не дожив. І це дуже боляче, що Борис Олексійович, книжник, так і не держав в руках своєї головної книги. Вона вийшла в кінці 1995 р. в Харкові.

Ведучий 2. В Харкові створено міжнародний фонд пам'яті поета Б.О. Чичибабіна, основної задачею якого є увіковічення імені поета та збереження його літературного надбання.

Ведучий 1. Цей вечір хочеться завершити віршом, написаним на смерть Бориса Чичибабіна Б. Окуджавою

Читець.
Ускользнул от нас Борис.
А какой он был прекрасный!
Над судьбою мы не властны,
Хоть борись - хоть не борись.
И глядит издалека,
Улыбается и плачет...
Время ничего не значит -
Перед ним века, века...

 

Список рекомендованих джерел

  1. http://www.rvb.ru/np/publication/01text/02/06chichiba.htm
    Неофициальная поэзия. Антология. Диссиденты. Борис Чичибабин.
  2. http://www.ladyfromrussia.com/karnaval/poetry/chich.shtml
    Пять тысяч любимых строчек. Борис Чичибабин.
  3. http://lib.ru/POEZIQ/CHICHIBABIN/
    Стихотворения Б.А. Чичибабина.
  4. http://vivovoco.rsl.ru/VV/CAMERTON/AVRORA.HTM
    Б.А. Чичибабин. Плывет "Аврора"
  5. http://2002.novayagazeta.ru/nomer/2002/32n/n32n-s19.shtml
    Б.А. Чичибабин. Не надо ждать вечности после смерти.
  6. http://users.kpi.kharkov.ua/polytechnic/text/214317.asp
    "Політехнік". Наш поетичний клуб: Борис Чичибабин с нами.
  7. http://www.geocities.com/SiliconValley/4561/chichibabin/v2.html
    Б. А. Чичибабин в статьях и воспоминаниях
  8. http://www.mtu-net.ru/rayner/avtorskaja/poes_katorgi10.htm
    Поэзия каторги. Б.А. Чичибабин.
  9. http://www.zn.kiev.ua/nn/show/405/35709/
    Євдокія Ольшанська. Всему живому не чужой // Зеркало недели
  10. http://home.germany.net/web_master/biblio/ikruchik.htm
    І. Кручик. Жага художнього тексту
  11. www.m-m.sotcom.ru/8-10/chichib.htm
    Борис Чичибабин. Стихотворения
  12. http://www.poetry.in-the-web.com/articles/2.html
    Хронология жизни и творчества Б.Чичибабина
  13. http://kharkov.vbelous.net/khspirit.htm
    Віктор Юхт. Харьков как форма духовной жизни Памяти Б.А.Чичибабина
  14. http://www.geocities.com/SiliconValley/4561/chichibabin/chichibabin.html
    Биография. Сборники стихов. Публикации о Б.Чичибабине
  15. http://www.rvb.ru/np/publication/02comm/02/06chichiba.htm
    Чичибабин Б.А. Биография.
  16. http://www.vestnik.com/issues/98/0818/koi/orlov.htm
    Виталий ОРЛОВ (Нью-Йорк). Пушкин и Чичибабин.
  17. http://www.zn.kiev.ua/nn/show/330/29991/
    Губаренко І. Данина Чичибабіну
  18. Борис Чичибабин. В статьях и воспоминаниях: Всему живому не чужой / Сост.: М.И. Богословский, Л.С. Карась-Чичибабина, Б.Я. Ладензон. - Х.: Фолио, 1998. - 463 с.
  19. Чичибабин Б.А. Раннее и позднее / Сост. Л.С. Карась - Чичибабина. - Х.: Фолио, 2002. - 479 с.
  20. Борис Чичибабин. В стихах и прозе. - Х.: Фолио; Каравелла, 1995. - 463 с.
  21. Румянцев И. "Он целый мир у зла отвоевал...":[Борис Чичибабин]
    // Время. - Х., 2001. - 13 янв.
  22. Риссенберг Д. Пульс совести: К 75-летию Б. Чичибабина// Веч. Харьков. - 1998. - 7 марта.
  23. Минаков С. "Нам вечность знакома на ощупь...": [О Б. Чичибабине]
    // Харків'яни. - 2001. - № 17. - С. 7.
  24. Губаренко И. Приношение Чичибабину: (О поэтич. вечере, посвящ. Б.Чичибабину)
    // Зеркало недели. - 2001. - 10 февр. - С. 16.
  25. Фризман Л.Г., Ходос А.Э. Борис Чичибабин. Жизнь и поэзия. -
    Х.: Консум, 1999. - 128 с.
  26. Чичибабин Б. "Наша любовь к нему... таинственней почитания": (Эссе)
    // Время. - 1999. - 5 июня.
  27. Черкашина М. Харьковские элегии Бориса Чичибабина
    // Зеркало недели. - 1998. - №23. - С. 15.
  28. Руденко М. Полум'я правдивого слова: (Спогад про Б. Чичибабина)
    // Літ. Україна. - 1998. - 15 січ.
  29. Храмова Ж. "Між Вітчизною і небом...": (Про харк. поета Б. Чичибабина)
    // Україна молода. - 1998. - 14 січ. - С. 8.

Укладач: Федотова Л.М.
Редактор: Приходько Ю.М