Поет залишається поетом Методико-бібліографічні матеріали [2003] До 80-річчя з дня народження Б.О. Чичибабіна Додатки:
И не страшно душе - хорошо и легко слиться с листьями леса, с растительным соком, с золотыми цветами в тени облаков, с муравьиной землей и с небом высоким.
Ще кілька років тому в одному з віршів, писаних, видно, в нелегку для автора хвилину життя, але в звичайній для нього скромно - мужній манері, що велить сум і жалі ховати за гіркуватою іронією з самого себе, він написав: В чинном шелесте читален Неважко за цими словами уявити всю громадянську, літературну і житейську ситуацію, яка склалася навколо поета. Але був і тоді поет Борис Чичибабiн. І саме тому, що був, є він I сьогодні - вже для ширшого, незрівнянно ширшого кола людей. I є він - для їхньої, для нашої з вами душі, а не для "разговорца". Це останнє важливо підкреслити. Борис Чичибабiн - не мастак ідеологічних сенсацій, не віртуоз кон'юнктурної сміливості, не виразник масового ажіотажу. Його поезія це постійна, вперта, тяжка, виснажлива I несуєтна робота совісті. Плодом такої роботи стає "чисте золото правди", якщо вжити вираз О.Довженка. Минають роки, приходять і відходять різноякісні історичні періоди, змінюються панівні суспільні настрої та захоплення, гасла і рубежі, політичні формули й інтелектуальні моди, - а поет, небайдужий до них, але й суверенний, - намиває і намиває кров'ю своєї душі оте "чисте золото правди". I настає, зрештою, історичний час, в якому воно стає потрібним і необхідним не лише для самого поета I вузького кола його однодумців, а для всього суспільства. До такого історичного часу, коли правда починає ставати потрібною і необхідною не лише окремим - якимось підозрілим - суб'єктам, а всьому суспільству, ми мали щастя дожити. I тоді з'ясовується, що совісне слово таких поетів, як Борис Чичибабiн, по-своєму допомагало наближати цей час: прирощуючи і свої чесні золотинки до того золотого збору, який напрацювали ті, кого він вважає своїми духовними взірцями,- від Б.Пастернака до О.Твардовського, від А.Ахматової до А.Платонова. Народився Борис Чичибабiн 9 січня 1923 року в Кременчуці. 1940 року закінчив середню школу в Чугуєві на Харківщині. З кінця 1941 року служив у частинах Закавказького військового округу. Після Перемоги, демобілізований за станом здоров'я, того ж 1945 року вступає на філологічний факультет Харківського університету. Але довго навчатися не довелося - 1946 року "особым совещанием" засуджений до п'яти років ув'язнення за нібито антирадянську пропаганду. Звільнений по відбуттю строку в 1951 році, реабілітований після XX з'їзду партії. Протягом 1963-1968 років вийшло чотири його поетичні збірки - одна в Москві ("Молодость") і три в Харкові ("Мороз и солнце", "Гармония", "Плывет "Аврора""). Все життя Бориса Чичибабiна пов'язане з Україною, i це не просто
біографічна причетність. Є тут глибша кровна i духовна закорiненiсть. З метою популяризації творів Б.О. Чичибабіна пропонуємо провести в бібліотеках книжкові виставки, читацькі конференції, літературно - музичні вечори, вікторини під такими назвами :
- "... Всему чужому не чужой..."
Додаток 1. "Світ поезія врятує..." Книжкова виставка Не для себя прошу вниманья, Розділ 1. Гіркуватий присмак істини "Блажен, кто посетил сей мир До цього розділу радимо підібрати літературу про життя і творчість поета. Розділ 2. Поетика добра і світла "Во имя доброты - и больше ни во чье, В цей розділ пропонуємо підібрати літературу письменників, поетів сучасності Розділ 3. Нікому душі не здам.. "В чем нет души, не может быть прекрасно "
В цьому розділі читачам запропонуйте познайомитися зі збірками поета.
Додаток 2. "Я родом оттуда... " Книжкова виставка Розділ 1. Его стихам вовек не потускнеть "И все-таки я был поэтом. Розділ 2. Я из времени в вечность отпущен... "Я по тебе грущу, духовность, Розділ 3. За полчаса до взмаха "Под бременем седин
Додаток 3. "Як слово відгукнеться..." Вечір спогад Ведучий 1. Здається, не багато часу відділяє нас від тих
днів, коли відбулося воскресіння Чичибабіна, його повернення до
читача. Зрозуміло, що воно було органічним для тих років: більшість
заборонених імен з'явилися на журнальних сторінках та книжкових
полицях. Після двох десятиліть опали прийшло признання: публікації,
підборки віршів, поетичні збірки. Ведучий 1. Борис Олексійович Чичибабін народився 9 січня 1923 року в Кременчуці в будинку батьків матері Наталі Миколаївни, яка жила у Харкові з чоловіком. Ведучий 2. Громадянське прізвище Полушин - від вітчима,
а Чичибабiн - це прізвище матері. Ведучий 1. Війна перервала навчання... і з 1942 р. до 1945 р. Чичибабін проходить військову службу в Закавказькому військовому окрузі. Читець. Ведучий 2. 1945 року Чичибабін демобілізувався і вступив
на філологічний факультет ХДУ. Здавав екзамени за 1 та 2 курси,
але в червні 1946 р. був заарештований у Харкові і відправлений
на Луб'янку до Москви, а відтіля (через Лефортовську тюрму) у Вятлаг
(Кіровська область, Росія). Ведучий 1. 1951 року Бориса Олексійовича було звільнено по відбуттю строку. Заробляв на життя випадковими роботами поки не закінчив бухгалтерські курси у 1953 р. До 1962 р. працював бухгалтером. Ведучий 2. Борис Чичибабін почав друкувати свої вірші з 1958 р. 1963 року одночасно в Москві та в Харкові виходять збірки його віршів. Читець. Ведучий 1. Протягом 1963-1968 р.р. вийшло 4 його поетичні збірки: одна в Москві "Молодость", і 3 в Харкові ("Мороз и солнце", "Гармония", "Плывет "Аврора"). Ведучий 2. Стосунки поета Бориса Чичибабiна з офiцiйними
лiтературними iнстанцiями та органiзацiями складалися драматично.
Хоч починалося все трiумфально. 1966 року його прийняли до Спiлки
письменникiв, причому одна з рекомендацiй була Маршака. Далi почалися
ускладнення. В 70-тi роки, коли проводилося велике чищення Спiлки
письменникiв України, деяких iнших творчих спiлок та наукових iнституцiй
вiд рiзного роду зловредних елементiв, до числа якихось там "iстiв"
потрапив i Борис Чичибабiн. Читець. Ведучий 1. Все життя Бориса Чичибабіна пов'язане з Україною, і це не просто біографічна причетність. Є тут глибша кровна і духовна закоріненість. Читець. Ведучий 2. Свої збірки Борис Олексійович не дуже любив, оскільки за бортами їх залишалися найдорожчі для нього вірші. Можна зрозуміти автора, та ще такого самокритичного i максималіста у вимогах до самого себе. Та, підійшовши до справи з літературознавчою об'єктивністю, можна було б сказати, що i в тих збірках є Чичибабiн: є його нестримна щирість, є громадянська чутливість, широта соціальних реакцій, гострота морального почуття, є біль за компрометовані ідеали революції, соціалізму, переживання їхнього істинного достоїнства й долі як своїх особистих достоїнства й долі,- i це ріднить "виданого" Чичибабiна з "невиданим", який тільки тепер потроху видруковується i потроху "вичитується". Ведучий 1. Остання книжка поезії Б.О. Чичибабіна вийшла в 1968 році і з того часу - тиша, повне забуття. Його не друкували, він був ізольований від широкого кола читачів, якому вони бали адресовані. Читець. Ведучий 2. Але читачі - друзі завжди були у Бориса Олексійовича:
Л.Є. Пінський, за редакцією якого вийшла самвидат збірка віршів
Чичибабіна; О.Шаров, О. Галич та багато інших. Читець. Ведучий 1. Чичибабін жив замкнуто, працював майстром, потім кладовщиком, робочим складу трамвайно-тролейбусного парку. Читець: Ведучий 2. Чим старше ставав Борис Чичибабін, чим мудріше ставало його серце, тим частіше в думках він звертався до Бога. Він вважав, що Бог один - у православних і католиків, у християн і іудаїстів, у мусульман і буддістів, у віруючих і невіруючих. І Він перебуває у Вічності. Прощаючись із друзями, він не тільки цілував їх, але й хрестив, мов би захищав від всього поганого, що є в світі. Читець: Ведучий 1. Після перебудови великі зміни у країні радували Бориса Чичибабіна, і насамперед - свобода слова, величезна кількість колись забороненої справжньої літератури. Ці зміни позитивно позначилися і на його літературній долі: на нього обрушилася заслужена і все ж несподівана слава. Не можна сказати, що це не радувало. Одна за одною виходили його книги: "Колокола", "Мои шестидесятые", "82 сонета и 28 стихотворений о любви". З'явилася впевненість, що жив недаремно. Було присуджено Державну премію, премію імені А.Сахарова "За громадянську мужність письменника". Тішили запрошення на літературні свята в Москві і Києві, Ялті і Тарусі, в інших дорогих серцю місцях. Нарешті з'явилася можливість побувати за кордоном, він з'їздив до Італії та Німеччини, двічі побував в Ізраїлі, що полюбився йому. Навколо нього тепер було чимало людей. Про нього писали як про совість російської поезії, виразника дум найкращих представників сучасності. Ведучий 2. Звісно, все це не могло не радувати. І водночас
він став мовчазнішим і задумчивішим. З'явилася якась розгубленість,
про яку він неодноразово писав у листах: "Перемены в нашей
стране и в моей литературной судьбе застали нас неподготовленными
к ним, в растерянности и неуверенности. Все эти публикации, интервью,
выступления [...] меня скорее огорчают: все это пришло поздно и
не так, как мне хотелось бы. [...] Мне от этого не радостно, а грустно,
неловко, нехорошо. Я чувствую себя самозванцем, занявшим чье-то
чужое, не мое, не свойственное мне место, тем более что вот уже
два года, как я не пишу стихов. К тому же все, что сейчас происходит
со мной, сопровождается суетой, которой я всегда боялся и противился,
а сейчас от нее никуда не деться". Читець. Ведучий 1. Безсумнівно, ця трагедія душі прискорила те,
що він пішов із життя... Ведучий 2. В 1994 р., майже одночасно, в Москві виходять дві збірки в різних видавництвах: "82 сонета и 28 стихотворений о любви" и "Цветение картошки". Сигнальні примірники збірки "Цветение картошки" були останніми, які Борис Олексійович встиг потримати в руках. Ведучий 1. Незадовго до смерті він підготував рукопис свого вибраного і назвав його "В стихах и прозе", але до виходу видання, на жаль, не дожив. І це дуже боляче, що Борис Олексійович, книжник, так і не держав в руках своєї головної книги. Вона вийшла в кінці 1995 р. в Харкові. Ведучий 2. В Харкові створено міжнародний фонд пам'яті поета Б.О. Чичибабіна, основної задачею якого є увіковічення імені поета та збереження його літературного надбання. Ведучий 1. Цей вечір хочеться завершити віршом, написаним на смерть Бориса Чичибабіна Б. Окуджавою Читець.
Список рекомендованих джерел
|