Харків: Вчора. Сьогодні. Завтра
Методико-бібліографічні матеріали [2004]
До 350-річчя заснування м. Харкова
Додатки:
- “Сівачі розуму і добра” Книжкова виставка
- “Харків, історія та сучасність.” Книжкова виставка
- Вікторина “Ми - перші”
- “Театральний розвій" Літературно – музичний вечір
- Почесні громадяни м. Харкова
В цьому році виповнюється 350 років м. Харкову, одному з найбільших промислових, наукових та культурних центрів України.
Харків - перша столиця України, місто з невичерпаним потенціалом розвитку, найкрупніший адміністративний, індустріальний, транспортний, науковий та культурний центр України
Місто простяглося з півночі на схід на 22 км., зі сходу на захід на 25км. В ньому більше 2500 вулиць, 31парк , 5 садів, 150 скверів і бульварів. В Харкові знаходиться 8 залізничних маршрутів. В Харкові працює - 22 наукових центра, 6 інститутів Національної Академії наук, 54 наукових підприємств, 14 інститутів, 13 університетів, 11 академій. В місті більше 50 видавництв, виходить більше 50 газет та журналів. Працює 9 радіо та 17 телевізійних компаній та студій. В Харкові мешкає 1,47 млн. чоловік.
Харків сьогодні – це 150 різноманітних науково – дослідних інститутів, проектних та конструкторських організацій. У місті розташовано понад 400 промислових підприємств усіх форм господарювання. Місто постійно оновлюється, будується, змінюється. Особливо відчувається велич змін, порівнюючи минуле і сьогодення.
Харківщина, як і інші області України, має своє обличчя і свою душу, суть якої полягає в органічному поєднанні суто регіонального, слобожанського, і загальноукраїнського.
Пам'ятки сивої давнини нашого краю сягають у глибину тисячоліть: кіммерійці, скіфи, сармати, сіверці, хозари, Київська Русь. Свідок жорстоких битв з кочівниками і водночас - край мирної праці на землі і прагнення до краси та гармонії з довкіллям, харківська земля - учасник подій, описаних у визначній літературній пам'ятці епохи Київської Русі - “Слово о полку Ігоревім.”
1654 р. - офіційна дата заснування м. Харкова. Саме тоді, як Богдан Хмельницький перейшов з усією Україною під московську “протекцію”. Місто заснувала ватага українських переселенців з ватажком - осадчим Іваном Каркачем.
Понад три століття нараховує історія Харкова. Виникнення міста тісно пов'язане з визвольною війною українського народу з-під польської шляхти. Тоді, рятуючись від гніту, на територію сучасного центру Харківщини прибула невелика група переселенців із Задніпров'я і поселилась на підвищенні, де зливаються ріки Лопань і Харків. Козаки побудували тут свої житла і обнесли їх частоколом. Це поселення стало називатися Харковом від назви річки Харків, яка була відома ще до заснування міста. Про це вперше згадується в “Книге Большому Чертежу”, складеній ще за 30 років до заснування міста.
Відомо кілька легенд щодо заснування міста. В одній розповідається, що місто започатковане козаком Харитоном або Харком. З переказів відомо, що він нібито загинув у боротьбі з татарами, а біля його хутора утворилися нові поселення. І все поселення назване на честь першого тутешнього господаря.
Другу версію відстоював письменник І. Квітка-Основ'яненко. У своєму історичному нарисі “Заснування Харкова”, він доводив, що Харків завдячує своїм виникненням його дідові Андрію Квітці. Його пращур прибув з Києва у Дике Поле, оселився неподалік від військового поселення Чугуєва і назвав свою садибу Основою. Поступово коло неї виріс Хутір, який згодом переріс у місто.
Існує ще одна версія: столиця Слобожанщини заснована переселенцями з Правобережної України, отаманом яких був Іван Каркач. Цієї гіпотези дотримувався Д.І.Багалій.
Та, напевне, найвірогіднішою версією щодо назви міста є гідронім річки Харків, який згадується в писемних пам'ятках ще до виникнення міста.
Отже, версій щодо виникнення Харкова достатньо, достовірно відомо одне - місто виникло як форпост у Дикому Полі, щоб захистити землю майбутньої Слобожанщини від грабіжницьких татарських набігів.
Протягом десятків і навіть сотень років Харків був і залишається одним із найбільших центрів культури не лише України, але й світу. “Харків, Харків де твоє обличчя?” - на це запитання тоді ще молодого в 20-х роках П. Тичини відповіло саме життя. Адже в Харкові формувались цінні культурно - мистецькі, естетичні і літературні традиції, новітні починання двадцятого століття. Йому присвячено безліч літературних і музичних творів. Сюди тяглися прогресивні діячі культури, кращі письменники Європи й Америки.
Культурне життя Харкова – це органічно поєднані традиції сивої давнини та нові досягнення сьогодення; вікові надбання наших музеїв, театрів, бібліотек та нові культурні проекти, які набирають силу саме зараз.
Вулицями Харкова та селами живописної Слобожанщини ходив український Сократ - поет і філософ Григорій Сковорода. З цим містом пов'язане життя багатьох класиків української літератури, учених, етнографів, славістів, діячів театру, художників, музикантів: Г.Квітка-Основ'яненко, Б.Грінченко, П.Грабовський, П.Гулак - Артемовський, Є.Гребінка, А.Метлинський, Г. Хоткевич, М. Кропивницький, В.Каразіна, Х.Алчевська, С.Васильківський, Потебня, Ландау, Барабашов.
Завдяки вдалому географічному положенню він швидко перетворився на адміністративний , торговий , а згодом промисловий і транспортний центр. Майже 200 років тому в Харкові був заснований перший в Україні університет. Це стимулювало розвиток усього спектра наукового, культурного життя регіону. Тут відкрився перший театр, перший художній музей, перший часопис, перші музичне і художнє училища, найстаріші зоопарк і цирк. Перший в Україні журнал сатири і гумору ”Харьковский Демокрит”, перший словник української мови теж були видані в Харкові. Перший в Україні літературний альманах “Сніп”, в якому друкувалися поети Слобожанщини. Перші літературні об'єднання “Плуг”, “Гарт”, Молодняк”. Першоджерелом української журналістики по праву вважається газета “Харьковский еженедельник”.
У світі немало встановлено пам'ятників великому Кобзареві. Та найкращий серед усіх - у Харкові. Шістнадцять постатей, які оточують великого Кобзаря, символізують історію України.
У 20 ст. Харківщина перетворюється на гігантський будівельний майданчик: в Харкові будуються нові житлові квартали, заводи, фабрики, наукові та культурні установи. Медицина та сільське господарство, літакобудування та ядерна фізика, машинобудування та архітектура - все це та багато-багато іншого стало надбанням нашого краю, звеличеного працею своїх мешканців.
За рекордно короткий строк, лише за три роки, піднялася перша висотна споруда в СРСР- будинок державної промисловості. В Харкові зібраний перший радянський велосипед, початок роботи цивільної авіації в Україні покладено в Харкові.
Харків став одним із тих центрів, де формувалася духовність української нації.
Відомі на весь світ філософи і вчені, художники і поети, лікарі і селекціонери, архітектори і скульптори. Що поєднує всіх цих відомих, таких різнобічно талановитих людей? Те, що вони наші земляки, всі вони - харків'яни .
Харків завжди був у центрі подій, завжди йшов нестандартним, новаторським шляхом, звик бути першим.
Тепер Харків - найвизначніше місто і центр Слобожанщини. Зараз Харків переживає нову хвилю свого розвитку, поступово повертає свої лідируючі позиції. Починається черговий етап росту.
“…Но верю я, что Харьков возродится,
Расправит плечи, крылья обретет
И красотою сказочной жар-птицы
Вновь засияет куполов разлет “
Н. Акимова.
Історія міста – цікава й багатогранна. З історії Харківщини написано багато цікавої та корисної літератури. Виховання наступних поколінь у дусі відданості та гордості за свою державу починається з вивчення своєї історії та збереження національної культурної спадщини. Завдання бібліотек – допомогти харків'янам пізнати історію рідного міста, його культурні та національні надбання.
З метою популяризації знань серед читачів, рекомендуємо організувати і провести в бібліотеках такі заходи:
- книжкові виставки: ”Літературна слава Слобожанщини” , “Сівачі розуму і добра”, “І прийдешні покоління пригадають нас…”, “Поборник української культури - письменник, видатний діяч - В.Г.Короленко”, “Біля джерел української журналістики”. “Харків, історія та сучасність.”
- відкриті перегляди літератури: “Край традицій і починань”, “Місто освіти та науки”, “Індустріальна Харківщина”
- літературні години: “Пізнай самого себе”(Г.С. Сковорода) , “Письменник з Основи”(Г.Ф.Квітка-Основ'яненко)
- години краєзнавства: “Пам'ятаючи минуле – творимо майбутнє”, “Перші навчальні заклади”, “Таланти визнані світом”, “Місто козацької слави”
- тематичні вечори: “Безсмертне в віках”, “Місто інтернаціональної дружби”,
- уроки пам'яті: “В боях за Харківщину”, “У пам'яті нащадків”, “До останнього служити людям”, “Я маю в серці те, що не вмирає…”
- дні інформації: “Символи України”, “Діловий і святковий”
- літературні читання: “Із когорти славетних” ,”Перший літературний клуб”, “Полум'я правдивого слова Б.Чичибабіна”
- літературно-музичні вечори: “Чайковський і Харківщина”, “Український Орфей - М.В.Лисенко”, “Театри Хоткевича”, “Історія театрального Харкова”
Додаток 1. “Сівачі розуму і добра” Книжкова виставка
“…Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють?
Мені здається, в скарбі тім
Любві найбільш дісталось їм…”
І.Франко.
Розділ 1. Місто освіти та науки.
“Розквітай, молодій, славний Харкове мій,
В дружніх потисках рук, у весні чарівній,
Промінь сонця ясний у краплинах роси,
Місто праці, науки й краси.”
В.Галюк.
Розділ 2. Дослідники історії Слобожанщини
“Тут все кінчалось,
Тут був край землі,
Тут і великі роси і малі
Однаково вкраїнцями були…”
О. Ковальова.
Розділ 3. Розщеплювач атомного ядра
“…Місто науки і мистецтва,
Робітників і вояків.
Ти зігріваєш наше серце,
Столице, перша навіки…”
М.Грицай.
Додаток 2. “Харків, історія та сучасність.” Книжкова виставка
“…Я думаю смею думать, что губерния наша предназначена разлить вокруг себя чувство изящности и просвещения. Она может быть для России то, что Древние Афины для Греции”
В.Каразин.
Розділ 1. Від фортеці до столиці.
”Побудували місто славне,
Наш рідний Харків, козаки.
Щоб став він гордістю держави.
Вкраїнським містом навіки.”
М.Грицай.
Розділ 2. Харків радянський.
“О любий краю!
Місто моє рідне!
В огні пожеж, під вибухами мін
Тебе палили вороги негідні.
Щоб ти не встало з горя і руїн”
Л.Галкин.
Розділ 3.Харків сучасний
“Під блакитним небом України
Сонцеликий Харків розквіта.
І для нас у світі він єдиний,
Він у нас у серці й на вустах”
Н.Супруненко.
Додаток 3. Вікторина “Ми - перші”
| 1. В якому році був заснований Харків? | 1654-1655рр |
| 2. Яку назву мав перший документ про Харків? | Іменний список мешканців Харкова 1655р. |
| 3. Назвіть першого легендарного полковника міста | Легендарний отаман Сірко |
| 4. В якому році був заснований Харківський історичний музей? | 1886р. |
| 5. Коли було відкрито перший вищий навчальний заклад на Лівобережній Україні – Харківський колегіум? | 1727р. |
| 6. В якому році було відкрито першу в Харкові бібліотеку? | 1761р. |
| 7. Дата заснування Харківського університету ім. В.Н.Каразіна? | 5(17) листопада 1804р. |
| 8. Коли було відкрито природничо – науковий музей Європи – нині музей природи? | 1808р. |
| 9. Назвіть одну з найстаріших кам’яних споруд міста, що збереглася до наших днів? | Покровський собор |
| 10. Дата заснування Харківської Єпархії? | 16 жовтня 1799р. в Покровському соборі |
| 11. В якому році почала виходити перша українська газета “Харьковский еженедельник”? | 1812р. |
| 12. Хто заснував першу жіночу недільну школу? | Х.Д. Алчевська – педагог, громадський діяч |
| 13. Початок трамвайного руху в Харкові? | 1906р. |
| 14. Перший в Україні автобусний маршрут? | 1910р. |
| 15. В якому році почала працювати в Харкові перша телефонна станція? | 1888р.- налічувала 112 абонентів |
| 16. Початок роботи цивільної авіації в Україні? | 1924р. перші повітряні лінії “Харків – Полтава – Київ” |
| 17. В який період Харків був столицею України? | 1918 – 1934рр. |
| 18. В якому році в Харкові побудували першу в світі залізничну колію для дітей? | 1940р |
Додаток 4. “Театральний розвій" Літературно – музичний вечір
Звучить пісня “Місто долі моєї“
Муз. В.Стрілецького ,
Cлова В.Галюка.
Ведучий 1. Від старовинного вертепу і до сучасного театрального Харкова формувалось театральне життя столиці Слобожанщини. Біля витоків театру цього визначного культурного центру стояли такі відомі діячі Іван Штейн і Григорій Квітка – Основ'яненко, Марко Кропивницький і Гнат Хоткевич.
У Харкові дебютувало немало визначних акторів українського та російського театрів, починаючи від слобожанина – корифея сценічного мистецтва Михайла Щепкіна. Пам'ятною сторінкою театрального Харкова стала діяльність театру “Березіль” і його режисера Леся Курбаса. Тут уперше було поставлено п'єси Миколи Куліша, що навічно ввійшли до світової скарбниці театрального мистецтва.
Ведучий 2. Ляльковий або вертепний театр – досить своєрідне явище в розвитку української культури. Першими вертепниками були вихованці духовних академій, які заради заробітку на прожиток створювали сюжети і потім ставили їх по містах і селах. У складі театру був артист і бандурист. У слобідському краї існував ляльковий театр аж до другої половини дев'ятнадцятого століття.
Ведучий 1. Наприкінці вісімнадцятого століття в культурному житті Слобожанщини сталася видатна подія: у Харкові відкрився перший театр. Свої вистави він давав на дерев'яних підмостках у залі, добудованому до корпусу старого приміщення університету. Першою виставою в Харкові була комедія російського драматурга Якова Княжніна “Без обеду домой еду”. Спектакль відбувся у перший день Успенського ярмарку і пройшов з великим успіхом.
Читець.
«А ведь приятен вид толпы необозримой,
Когда она вокруг театра наводнит
Всю площадь и бежит волной неудержимой,
И в двери тесные и рвется и спешит»
В.Гете.
Ведучий 2. Історія театрального Харкова поринає у глибоку давнину. Ще на початку минулого століття грав у Харкові молодий Михайло Щепкін – згодом уславлений артист Московського Малого театру, основоположник сценічного реалізму в російському та українському театрах. ”Думка, що я буду грати в Харкові, - пізніше писав у своїх “Записках “ Щепкін, - сповнювала мене захопленням. Я знав, що в Харкові театр давнішній і що в ньому грають усі. До того ж там університет. Тому публіка має бути освічена. Значить і вимоги до акторів багато більші”.
Ведучий 1. Харківський театр має гучну славу. З цим театром тривалий час тісно зв'язаний видатний український драматург, актор і режисер Марко Кропивницький. Саме тут була поставлена його перша п'єса “Дай серцю волю – заведе в неволю”. Останні вісім років свого життя Марко Лукич активно працював у Харківському театрі. З цим театром тісно пов'язані також імена корифеїв українського театру Миколи Садовського, Панаса Саксаганського та Марії Заньковецької. Тут у двадцятих роках двадцятого століття виступали відомі російські поети Володимир Маяковський і Микола Асєєв. На стодвадцятирічному ювілею від дня народження великого українського Кобзаря театру присвоєно ім'я Тараса Шевченка.
Читець.
“Шевченко і Сковорода —
Дві постаті землі моєї,
Що як повітря і вода
Завжди поєднані із нею.
З дитинства знає кожен з нас
Григорія й Тараса Слово,
Що пророста корінням в час,
Як духу нашого основа.”
Н.Супруненко.
Ведучий 2. Вагомий внесок в історію вітчизняного мистецтва зробила харківська музична школа. Ще наприкінці сімнадцятого століття в першому навчальному закладі Слобожанщини Харківському колегіуму учні опановували вокальну та інструментальну музику, а згодом у Харкові було створено одне з перших в Україні музичне училище. В рік Жовтневої революції тут було відкрито консерваторію. З її стін вийшли такі народні артисти, як Б.Гмиря, П. Білинник, композитор І. Дунаєвський, заслужені діячі мистецтв України композитори А.Штогаренко, О.Мейтус, професор сольного співу П.Голубєв, відомі композитори і музикознавці Д.Клебанов, Б.Борисов, В.Барабашов. і багато інших.
Ведучий 1. ”Український Орфей” – так називають основоположника української класичної музики композитора Миколу Віталійовича Лисенка. Лисенко навчався в Харківській гімназії. Тепер у Харкові є чудовий театр, який носить ім'я славетного композитора.
Ведучий 2. Харківський письменник і театрознавець Гнат Хоткевич заснував у Харкові перший робітничий театр. Робітничий театр Хоткевича формувався з обдарованих представників великих на той час трудових колективів Харкова. Гнат Хоткевич був дуже близький до родини Алчевських. Разом з Христиною Алчевською він влаштовував концерти, літературні вечори для сліпих, глухонімих. Уперше в житті сліпі кобзарі грали разом, а Хоткевич диригував оркестром. До Хоткевича в Харків завжди тягнулися бандуристи й лірники, адже він сам добре володів кобзарською справою, чудово виконував думи й історичні пісні.
Ведучий 1. Така вже доля Харкова, що він відразу ж після заснування став визначним культурним центром не лише в Україні, а й у Російській імперії. Сюди звертали свої погляди кращі діячі літератури і мистецтва. Серед таких першорядних величин культури знаходиться ім'я видатного артиста, режисера і педагога Станіславського. На початку двадцятого століття на кошти, зібрані громадськістю міста, у Харкові був побудований Народний будинок Харківського товариства розповсюдження грамотності серед народу. Декілька разів у Народному будинку виступав видатний російський співак Федір Іванович Шаляпін.
Ведучий 2. Одним із піонерів дореволюційного художнього кіно в Україні по праву вважається харків'янин Олексій Олексієнко. Олексій Михайлович як кінорежисер починав ще в тисяча дев'ятсот восьмому році і вже через рік випустив на екрани програму кіноводевілів за мотивами повісті Миколи Гоголя “Ніч перед Різдвом” та п'єси Івана Котляревського “Москаль – чарівник”. Серед діячів нової формації тоді провідне місце займав відомий харківський кінопрокатник Дмитро Харитонов. Він ухитрився переманити до себе на той час три знаменитості, на яких тримався успіх: артистів Петра Чардиніна, Віру Холодну і Володимира Полонського. Цікаво, що з Харківщиною пов'язане також ім'я Миколи Тимченка, першого винахідника своєрідного стрибкового механізму для пеперивчатої зміни кінокадрів, який є однією з основних частин сучасного кіноапарата.
Ведучий 1. “Театр весни” - театр “Березіль”, така лірична назва творчого об'єднання, за задумом його першого режисера Леся Курбаса ,символізує весняне пробудження життя. Зустріч і спільна робота Курбаса з драматургом Миколою Кулішем стала принципово новим етапом у творчій долі “Березоля” і українському театральному житті взагалі. Тут вперше і не без успіху були поставлені відомі п'єси Куліша “Народний Малахій” і “Мина Мазайло”.
Читець.
“Сердец мы властелины!
Хотим – у вас у всех
Сейчас польются слезы,
Хотим – раздастся смех!…
Апостолами правды обходим мы страну
И славим добродетель,
Тебя, тебя одну!
Высокую задачу мы на себя берем.
Так будем же гордиться
Актерским мастерством!”
Ш.Петефи.
Ведучий 2. Історичні пісні і думи в народі називалися старовинними або поважними піснями. Адже в них співалося про події насправді дуже важливі – визвольну боротьбу, різні трагічні сторінки, про визначних українських героїв. Саме такі сюжети складають зміст більшості українських дум. В Харкові була славетна школа кобзарської гри. Вона дала світові відомих майстрів кобзарського мистецтва – Гната Гончаренка та Івана Кучугуру – Кучеренка. Саме їхні думи зафіксував на фотографії у перші роки двадцятого століття видатний український фольклорист Філарет Колесса.
Читець.
“З народного напившись джерела,
Як із Дніпра бере веселка воду,
О рідна пісне, знову ти прийшла
До матері й до батька – до народу.
О пісне! Від народу кров і плоть
Ти узяла, щоб лиш йому служити.
Тебе ніхто не може побороть,
Бо вільний дух твій правдою повитий.”
Рильський М.Т.
Ведучий 1.Величною будовою в центрі Харкова здіймається Академічний український драматичний театр імені Тараса Григоровича Шевченка. У двадцятих роках він переїхав сюди з Києва, де існував як “Березіль”, а з тисяча дев'ятсот тридцять п'ятого прийняв ім'я великого Кобзаря. На його сцені Лесь Курбас здійснював сміливі експерименти, поставив Шевченкових “Гайдамаків”. Пізніше тут ставились постановки за творами великого Кобзаря “Назар Стодоля”, “Сон”, “Марина”. У різні часи тут виступали Іван Мар'яненко, Наталія Ужвій, Олександр Сердюк, , Леонід Биков, Леонід Табаринов та інші талановиті актори.
Звучить пісня “Пісня про Харків” Муз. М.Авілка, слова А.Курочки.
Ведучий 2. Сьогодні при українському драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка діє мала сцена “Березіль” яка названа на честь колишнього театру Курбаса. Саме на цій сцені поставлено “Мину Мазайла” Миколи Куліша – п'єсу, яку понад піввіку було вилучено з театрального репертуару. Свідченням шани видатному драматургові також стало відкриття меморіальної дошки на фасаді театру, яка вказує на те, що тут працював великий подвижник української національної культури, за яку й віддав своє життя.
Ведучий 1. В двадцятому столітті у Харкові починається новий період театрального мистецтва. Поновлюють свою діяльність цілий ряд театрів, у тому числі Перший Радянський український театр, на чолі якого стає один із найталановитіших діячів І.Юхименко. З його ім'ям пов'язані кращі сторінки діяльності таких харківських театрів – Радянський театр ім. Т. Шевченка, Перший Державний театр для дітей, Український Державний народний театр, театр ім. Ленінського комсомолу.
Ведучий 2. В Харкові було створено у 1920 році перший на Україні дитячий театр, серед організаторів якого були О.Білецький і С.Пронський. У 1939 році був створений Харківський театр ляльок.
Звучить пісня “Песня о вечернем Харькове", Муз. Б.Киселева , Cлова О.Черевченка.
Ведучий 1. Зараз у Харкові працюють український драматичний театр ім. Шевченка, російський драматичний театр, якому у 1946 році було присвоєно ім'я О.С.Пушкіна, театр опери та балету ім. Лисенка, театр ляльок ім. Крупської, театр музичної комедії, театр юного глядача.
Театральне життя міста за останні 10 років було позначено появою недержавних, студійних театрів. Все це дає надію, що позитивні тенденції, що спостерігаються нині в театральному процесі нашого міста, впливатимуть на духовне життя харків'ян, процеси формування національної свідомості, відродження національної культури, спираючись на досягнення культури світової.
Ведучий 2.Цей вечір хочеться завершити словами:
“О Харьков, град благословенный!
Глава Украинской страны!
Пой с нами жребий свой блаженный,
И возвеличь златые дни;
Не славен ты стен красотою,
И гордых башен высотою;
Но храм наук в тебе всяк зрит
До облак счастьем вознесенный.
В грядущи веки утвержденный.
Твою красу, надежду, щит.”
(Ода Харькову.)
Додаток 5. Почесні громадяни м. Харкова
Список литературы
- Альбом старинных планов г. Харькова, снимков его видов и портретов его деятелей: Прилож. ко 2-му тому “Истории города Харькова”. – Репринт. изд. – Х., 1993. – ХХХ табл
- .Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905): Ист. монография: В 2 т. – Репринт. изд. – Х.; Б. и., 1993.
- Герасименко Ю.Г. Встречи с Харьковом д. – Х.: Прапор, 1985. – 63 с., ил.
- Гомон М.Л. Л.Н. Толстой и харьковчане. – Х.: Основа, 1993. – 192 с.
- Історія рідного краю (Харківщинознавство): В 2 ч. / Б.П.Зайцев, В.В.Скирда, В.В.Воропаєва та ін. - Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001-2002.
- Кагарлицкий Н.Ф. Оксана Петрусенко. – М.: Искусство, 1989. – 320 с.: 16 л. ил. - (Жизнь и искусство).
- Кеворкян К.Э. Первая столица: Рассказы о городе. Публицистика. Очерки. – 3-е изд. – Х.: Фолио, 2002. – 282 с.: ил.
- Книга Пам'яті України. Харківська область: В 19 т. - Х.: Наук. ред. Харк. обл. вид-ня “Книги пам'яті України”, 1994-2002. -
- Лейбфрейд А.Ю., Полякова Ю.Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. – Х.: Фолио, 1998. – 335 с.
- Літературна Харківщина: Довідник / За ред. М.Ф.Гетьманця. - Х.: Майдан, 1995. - 367 с.
- Московский район, г. Харьков, история и современность / Ю.Кроль. Б.Зайцев, С.Куделко и др. – Х.: Прапор, 1994. – 192 с.
- Новгородов В.Е. Золотой венец старого Харькова: Успенский собор – памятник архитектуры Х V ІІІ в.: Ист. архит. очерк. – Х.: Прапор, 1990. – 48 с.
- Подвиги во имя Отчизны: Докум. очерки о Героях Сов. Союза – уроженцах Харькова и Харьковской области. – 2–е изд., перераб. и доп.. – Х.: Прапор, 1985. – 710 с., ил.
- Потрашков С.В. Харьковские полки: Три века истории. – Х.: ОКО, 1998.
- Саратов І.Ю. Історія харківських гербів: Навч. посіб. – Х., 2000. – 277 с.
- Семененко О.П. Харків, Харків... – Х.: Березіль; Нью Йорк: мп “Коц”, 1992. – 157 с.
- Семенов Г.К. Дорогие мои харьковчане: Очерки. – Х.: Прапор, 1984. – 218 с.
- Скажи, Доробицкий Яр...: Очерки. Воспоминания Стихи. – Х. Прапор, 1991. – 203 с.
- Харків і харків'яни: Фотоальбом / Фото Р.Т.Папік'яна; текст Р.Б.Гнатишина. – К.: Мистецтво, 1989. – 184 с.
- Харків, пісне моя: Фотоальбом. – Х.: Прапор, 1982. – 192 с., іл.
- Харківщина в роки Великої Вітчизняної війни: Посібник / Харк. обл. ін–т. удосконалення вчителів. Склад. В.І.Бутенко та ін. – Х.: РВП Оригінал, 1992. – 29 с.
- Чернова М.В. Пам'ятник Т.Г.Шевченку в Харкові . – Х.: Прапор, 1984. – 200 с.
- Харькову - 325 лет: Науч.-библиогр. указ. / ХОУНБ; Сост. Г.Н.Каширина, В.А.Ярошик - Х., 1981. - 68 с.
- Календар знаменних і пам'ятних дат Харківщини на ... рік: Рек. бібліогр. покажч.: [Видається щорічно з 1977 р.] / Харк. обл. наук. б–ка. – Х., 1977. –
- Література про Харківщину в ... році: Бібліогр. покажч. : [Видається з 1964 року] / Харк. держ. наук. універс. б–ка. – Х., 1964. –
- Нові пам'ятники культури Харківської області: (1990–1997): Бібліогр. список / Харк. держ. обл. універс. наук. б–ка, відділ інф. з питань культури і мистецтва. Вип. 1–3. – Б. і., 1997. – 12 с.
- Памятники истории и культуры Харьковской области: Библиогр. указ. – Х., 1985. – 159 с.